Зозулинець провансальський

Багаторічна рослина 15–35 см заввишки. Листки довгасто-ланцетні, до 18 мм завширшки, з темними плямами. Квітки жовті. Середня лопать губи майже квадратна, усічена, 2-лопатева, у виїмці з зубчиком; шпорець 14–18 мм довжиною[2]. Суцвіття колосоподібне, нещільне[3].

Цвіте у квітні–травні, плодоносить в липні–серпні[3].

Поширений на півдні Європи від Португалії до Росії, у Туреччині й Закавказзі (Азербайджан, Вірменія та Грузія)[4][5].

В Україні вид зростає на гірських луках, серед чагарників, в лісах, на лісових полянах — у гірському Криму (крім яйл), зрідка[2].

Декоративне, лікарське[3].

Загрозами є природна сукцесія лісових масивів, яка зменшує кількість світла, що надходить до лісового ґрунту, урбанізація, будівельні проекти, розширення інфраструктури (нові дороги та розширення міст), туризм та збір рослин[6].

Усі види орхідей включені до Додатку B до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори (CITES). Цей вид також занесений до Додатку I до Конвенції про охорону дикої природи та природних середовищ існування (Бернська конвенція)[6]. Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Зникаючий». Вирощують в Нікітському ботанічному саду[3].