Зозімо

Зозімо (порт. Zózimo, 19 червня 1932, Салвадор — 17 липня 1977, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. За свою 19-річну кар'єру він завоював репутацію одного з найбільш досвідчених гравців Бразилії.

Зозімо
Особисті дані
Народження 19 червня 1932(1932-06-19)
  Салвадор, Бразилія
Смерть 17 липня 1977(1977-07-17) (45 років)
  Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 176 см[1]
Вага 65 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1948–1950 «Сан-Крістован»  ? (?)
1951–1965 «Бангу» 256 (10)
1965 «Фламенго» 4 (0)
1965–1966 «Португеза Деспортос»  ? (?)
1966 «Гуаратінгета»  ? (?)
1966 «Спорт Бойз»  ? (?)
1966–1967 «Спортінг Крістал»  ? (?)
1967 «Порвенір Мірафлорес»  ? (?)
1967–1968 «Агіла»  ? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1955–1962 Бразилія 35 (1)
Тренерська діяльність**
1968 «Агіла»
1971 «Спорт Бойз»
1975-1976 «Спорт Бойз»
1977 «Депортіво Мунісіпаль»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Чемпіон світу 1958 і 1962 років у складі національної збірну Бразилії. Більшу частину кар'єри виступав за невеликий клуб «Бангу», через що у нього нема клубних нагород. По завершенні ігрової кар'єри став тренером. Загинув на 46-му році життя в результаті автокатастрофи[2].

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1948 року виступами за команду клубу «Сан-Крістован», в якій провів три сезони.

У 1951 році перейшов в іншу команду з Ріо-де-Жанейро, «Бангу», за який виступав протягом 14 років і де став найбільшим кумиром серед вболівальників.

Згодом з 1965 року недовго грав у складі клубів «Фламенго», «Португеза Деспортос» та «Гуаратінгета», після чого наступного року відправився до Перу і виступав за клуби «Спорт Бойз», «Спортінг Крістал» та «Порвенір Мірафлорес»

Завершив професійну ігрову кар'єру у сальвадорському клубі «Агіла», за який виступав протягом 1967—1968 років.

Виступи за збірну

Був учасником Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі, де зіграв у всіх трьох матчах і забив гол у програному чвертьфіналі проти Німеччини (2:4)[3].

1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. У складі збірної був учасником футбольного турніру на Чемпіонату Південної Америки 1957 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло», а наступного року поїхав зі збірною на чемпіонат світу 1958 року у Швеції, здобувши того року титул чемпіона світу, проте на поле не виходив.

Лише через чотири роки, на чемпіонаті світу 1962 року у Чилі, Зозімо був основним гравцем, зігравши у всіх шести матчах, і здобувши другий поспіль титул чемпіона світу.

Крім двох титулів чемпіона світу, Зозімо виграв зі збірною також Кубок Бернардо О'Хіггінса у 1955 році, Кубок Атлантики в 1956 році і тричі — Кубок Освалдо Круза (1956, 1958 і 1962 роках).

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 35 матчів, забивши 1 гол. З 37 проведених ігор в 25 матчах «селесао» з Зозімо здобувала перемоги і програла лише в п'яти зустрічах.

Тренерська кар'єра

Працював головним тренером в «Агілі», перуанському «Спорт Бойзі» та «Депортіво Мунісіпалі».

Через чотири тижні після свого 45-річчя, 17 липня 1977 року, загинув в автокатастрофі у місті Ріо-де-Жанейро[2].

Досягнення

Примітки
  1. RSSSF (ред.). World Cup Champions Squads 1930-2006 (англ.). Процитовано 2 aprile 2010.
  2. Zózimo (Portuguese). Universo Online. Процитовано 6 January 2009.
  3. CBF memórias. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 12 березня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.