Золотов Віктор Васильович

Віктор Васильович Золотов (нар. 27 січня 1954 року, Сасово, Рязанська область, РРФСР, СРСР) — російський державний діяч, воєначальник. Директор Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації — головнокомандувач військами національної гвардії Російської Федерації з 5 квітня 2016 року.[1] Генерал армії (2015).[2] Перший заступник Міністра внутрішніх справ — головнокомандувач внутрішніми військами МВС Росії (2014–2016). Начальник Служби безпеки Президента Російської Федерації — заступник директора Федеральна служба охорони Російської Федерації (2000–2013). Звинувачений фондом боротьби з корупцією у численних корупційних злочинах та незаконному збагачені сім'ї та свого оточення, привласенні державного майна.[3]

Віктор Васильович Золотов
Віктор Васильович Золотов
Директор Національної гвардії РФ
Нині на посаді
На посаді з 5 квітня 2016
Президент Володимир Путін
Попередник посада заснована
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з 12 квітня 2016
Перший заступник міністра внутрішніх справ — головнокомандувач внутрішніми військами МВС Росії
12 травня 2014 — 5 квітня 2016
Президент Володимир Путін
Попередник Микола Рогожкін
Наступник посада скасована
Начальник Служби безпеки Президента РФ
7 травня 2000 — 14 вересня 2013
Народився 27 січня 1954(1954-01-27) (68 років)
Сасово, Рязанська область, РРФСР
Відомий як охоронець
Громадянство  Росія
Національність росіянин
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Політична партія КПРС
Професія військовик
Звання
Генерал армії
Нагороди

Орден Олександра Невського
Орден Мужності
Орден «За військові заслуги»
Орден Дружби
Медаль «Захиснику вільної Росії»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в робітничій сім'ї і в молодості працював слюсарем на заводі АЗЛК.

Строкову військову службу проходив у прикордонних військах. З 1970-х рр. працював в 9-му управлінні Комітету державної безпеки СРСР (з 1990 р. в Головному управлінні охорони Російської Федерації).

19 серпня 1991 року охороняв Президента РРФСР Бориса Єльцина під час його виступу з броні танка[4].

У 1990 роки був найнятий охоронцем мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака. На цій роботі познайомився з Володимиром Путіним, який у той час перебував на посаді заступника мера. Згодом зблизився з Путіним, став брати участь у спарингах з боксу та дзюдо.

У 1996 році Золотов був звільнений з ГУО Росії (ФСТ Росії), деякий час працював в компанії «Балтик-Ескорт» на посаді особистого охоронця впливового російського кримінального авторитета Романа Цепова (Рома-продюсер).

У 2000 по 2013 — начальник Служби безпеки Президента Російської Федерації — заступник директора Федеральної служби охорони Російської Федерації. Змінив на цій посаді Анатолія Кузнєцова. Генерал-полковник (2006). Закінчив юридичний інститут і Військову академію Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації.

Був головою президії загальноросійської громадської організації «Російська Національна Федерація Ояма Кіокушинкай карате-до». У вересні 2013 року призначений на посаду заступника головнокомандуючого внутрішніми військами МВС Росії.

12 травня 2014 указом Президента Російської Федерації призначений першим заступником Міністра внутрішніх справ Російської Федерації — головнокомандувачем внутрішніми військами МВС Росії[5].

Доходи

У серпні 2015 року опубліковані відомості про доходи Золотова за 2014 рік, вони склали трохи більше 6 млн рублів[6].

За даними Навального генерал і його найближче оточення має у власності нерухомості на суму 3.5 млрд рублів.[7]

Звання

Військове звання генерал армії присвоєно указом Президента Росії Путіна від 10 листопада 2015 року.

Директор Національної гвардії Росії

5 квітня 2016 Указом Президента Росії призначений директором національної гвардії Російської Федерації — головнокомандувачем військами національної гвардії Російської Федерації[8]. Посада прирівнюється за статусом до федеральному міністрові. Віктор Золотов включений до складу Ради безпеки Російської Федерації як постійний член.

12 квітня 2016 року Указом Президента переведений в члени Радбезу[9][10][11][12].

6 квітня 2018 року включений до списку санкцій США в числі 17 урядовців та 7 бізнесменів з Росії.[13]

19 вересня 2018 року Віктор Золотов випустив своє відеозвернення, в якому він запропонував Навальному дуель і пообіцяв зробити з опозиціонера «соковиту відбивну» вказавши, що засновник ФБК допустив у його відношенні «образливі наклепницькі вигадки», які не прийнято просто так прощати.[14]

Сім'я

Дочка Жанна Золотова заміжня за продюсером Юрієм Чечіхіним (продюсував серіал «Ділки» і фільм «Обставини»)[15]. Син Роман Золотов до 2014 року служив у позавідомчій охороні. Також разом з Чечіхіним продюсував фільми, зіграв одну з головних ролей у 4-серійному фільмі «Честь маю!..».

У 2007—2015 роках працював заступником генерального директора ФГУП «Охорона».

З 2017 року є заступником керівника департаменту фізичної культури і спорту міста Москви[16].

Звинувачення у корупції

Звинувачений фондом боротьби з корупцією у численних корупційних злочинах та незаконному збагачені сім'ї та свого оточення, від мілких фактів на закупках форми та шевронів, харчування у армії до фактів привласення державних дач часів СРСР, які навіть політики того часу не дозволяли собі привласнити.[3] Обіцяного судового поза або дебатів у захист ділової честі та гідності не відбулось, проте, з'явився позов до Навального від ООО "Мясокомбинат «Дружба народов» із позовними вимогами у 1 млн рублів, які дві апеляції та дві касації не задовільнили.[17]

Цікаві факти
  • Має краповий берет — вручено 7 травня 2015 року за рішенням Ради військовослужбовців внутрішніх військ МВС Росії, мають право носіння крапового берета[18].
  • Почесний громадянин міста Сасово.

Примітки
  1. Віктор Золотов призначений головою національної гвардії РФ. Президент России (рос.). Процитовано 5 квітня 2016.
  2. Указ Президента Російської Федерації від 10.11.2015 № 555 «Про присвоєння спеціальних звань вищого начальницького складу співробітникам органів внутрішніх справ Російської Федерації і військових звань вищих офіцерів військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації»
  3. Ответ генералу Золотову. youtube.com (рос.).
  4. НТВ. «Підсумкова програма». 29 квітня 2007 р. (відеосюжет)
  5. Указ Президента Російської Федерації від 12 травня 2014 року № 324 «Про першого заступника Міністра внутрішніх справ Російської Федерації — головнокомандувача внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації». Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 29 червня 2017.
  6. Колишній охоронець Путіна вперше опублікував відомості про доходи
  7. Ответ генералу Золотову (російська). Алексей Навальный. 18 жовтня 2018. Процитовано 28 жовтня 2018.
  8. Указ Президента Російської Федерації від 05.04.2016 № 158 «Про директора Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації — головнокомандуючому військами національної гвардії Російської Федерації»
  9. Указ Президента Російської Федерації від 05.04.2016 № 159 «Про внесення зміни до складу Ради Безпеки Російської Федерації, затверджений Указом Президента Російської Федерації від 25 травня 2012 р. N 715»
  10. Внесено зміни до складу постійних членів Ради Безпеки
  11. Глава Нацгвардії прирівняний за статусом до міністра
  12. Вести.Ru: Золотов зайняв місце Гризлова в Раді безпеки
  13. Оновлений список санкцій на сайті Міністерства фінансів США.
  14. Євген Калюков, Валерій Романов, [https://www.rbc.ru/society/11/09/2018/5b9781dc9a794753a65b413e?from=main Золотов звернувся до Навального // РБК, 11.09.2018
  15. У дочки голови Національної гвардії знайшли квартиру у 500 квадратних метрів — Meduza (ru-RU). Meduza. Процитовано 8 квітня 2016.
  16. Як влаштувалися діти чиновників. І що в цьому неправильного. Meduza. 30.5.2017. Процитовано 30 травня 2017.
  17. экономические споры по гражданским правоотношениям.
  18. Прес-служба внутрішніх військ МВС Росії (08.05.2015). В Головному командуванні внутрішніх військ МВС Росії відбулося урочисте зібрання, присвячене Дню Перемоги. Архів оригіналу за 11.10.2016. Процитовано 29.06.2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.