Зубків

Вже в 1931 році засновано товариство «Просвіта», головою якого був Мельник Василь. У 1929 році був побудований будинок, який називався «Читальня».  Він був зведений  силами молоді, які в своїх батьків випрошували матеріал на  цю споруду. Перші підвалини на будову дали громадяни Щудло Михайло, Ващук Іван, Мельник Василь, Мельник Павло, Мельник Йосиф, Мельник Теодор, Павлюк  Григорій, Ковальчук Андрій, Гуменюк Петро, Чоп Іван, Покотило Іван і багато інших.

Проект на цю читальню виготовив голова «Просвіти» Мельник Василь.

Завдяки  товариству «Просвіта» виросло кілька національно свідомих і патріотичних поколінь, які спричинилися до розбудови української нації в середині XX століття.

При «Просвіті» були створені гуртки: драматичний, хоровий, гурток голосного читання, танцювальний, самоосвіти. 

У 1933 році у Зубкові при читальні було створено товариство «Луг». З ініціативи та під керівництвом «Лугу» у селі проводились спортивні свята, ставилися вистави й концерти, члени товариства виступали з доповідями.  Товариство виховувало молодь в дусі військовім під приводом гімнастичних вправ. Доказом є те, що члени   товариства діляться на чети, ходять в колоні по чотири, а також  з   топірцями, що нагадують карабіни. 

В Зубкові існував «Протиалкогольний гурток»  при читальні  «Просвіти».   Гурток засновано 12 травня 1929 року.  Основуючі збори відкрив голова сокальської філії «Просвіти»  Богдан Чайковський, при участі 13 членів читальні «Просвіти». Головою «Протиалкогольного гуртка» вибрано Миколу Шкавріна, а секретарем Василя Мельника. Через подання руки Чайковському члени кружка зобов'язалися не пити цілий рік.

20 червня 1929 р. вступило до кружка чотири  нових члени. Того ж дня відбулося в селі перше весілля без алкоголю: Микола Грабовий вінчався з Катериною Дубик.   22 лютого 1930 р. знаменний у селі тим, що 17 відродженців зложили в церкві присягу не пити і не курити.

 Перші основуючі загальні збори кружка «Відродження»  відбулися 9 червня 1930 р.  при численній участі молоді та старшої громадськості. До кружка вписалося  56 членів.  Вибрано Раду кружка в  такому складі: Петро Філяс — голова, Теодор Огінський — заступник голови, Василь Мельник,— секретар, Яків Олійник — скарбник, Василь Савчук, Теодор Дубик, Осип Климчук  і  Василь Ващук — члени Ради.  Збори закінчено кличем: «Геть  алкоголь  і нікотин !»

Зубківський кружок куховарства і вишивки осередку «Союзу Українок», 1936р

Від  жовтня 1930 р. до 1933 р. кружок, не проявляв жодної діяльності. На загальних зборах, які відбулися 12 квітня 1934 року, вибрано нову Раду кружка в такому складі: Яків Олійник — голова, Йосип Наконечний — заступник голови, Іван Павлюк, Іван Чоп, Настя Кішовар, Іван Наконечний, Василь Мельник, Михайло Огінський і Володимир Огінський — члени Ради. Деяке пожвавлення праці бачимо вже  в 1934 році, але жива діяльність розпочалася з 1-им січня 1935 року. Загальні збори, які відбулися 12 лютого 1936 року, показали ріст кружка. Рада кружка старалася приєднувати нових членів, влаштовувала курси та імпрези. Кружок на той час очолив Володимир Огінський.

У Зубкові діяло товариство «Сільський господар», яке  засноване у 1934 році.  У статутi «Сільського господаря»  наголошувалося на тому, що основним його завданням є  згуртування хліборобів для захисту їх станових інтересів, піднесення економіки, добробуту і культури, розвитку сільськогосподарської науки та освіти. 

Товариство захищало господарські інтереси селян на усіх рівнях влади та органів самоврядування, турбувалось про державну допомогу, надавало безкоштовну юридичну консультацію щодо купівлі і продажу землі, нерухомості, одержання кредитів, поширювало передові методи господарювання.

 Вистава «Гамалія». Село Зубків 1942 р. 1 ряд знизу: Ващук Омелян, Ващук Михайло, Гой Марія, Дубик Олекдандр, Ковальчук Микола, Балковський  Василь.  2ряд:Ткачук Василь, Костюк Іван, Олійник Йосип, Чоп Іван, Ващук Степан, Ничай Іван, Чоп Павло, Салига Іван, Ващук Василь. З ряд: Демків Іван, Сапіга Петро, Солдат Петро

Товариство  «Сільський господар» формувало зразкові господарства, закладало дослідні поля, розсадники фруктових дерев, розводило племінну худобу, птицю, займалося насінництвом, пропагувало мінеральні добрива та сільськогосподарські машини.  У результаті землевпорядкування селянські наділи стали більшими, що створювало кращі  умови для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема використання  техніки та сівозмін. Головою товариства у селі Зубків довгі роки був Гой Микола Васильович. Члени Ради -  Дубик Василь, Ващук Омелян, Ващук Андрій, Ткачук Михайло (1934 р.).

Плідно працював хліборобський вишкіл молоді. У зимовий період молодь під керівництвом фахівців   освоювала теоретичні знання з агрономії  й  зоотехнії. Практичні навички юнаки і дівчата одержували весною-літом на батьківських  дослідних ділянках. Усі прагнули зібрати високий урожай. Восени їхні результати демонструвалися на виставках, що проводилися у Народному домі або в  молочарні.

Зубківське товариство «Відродження». 1936 р. 1 ряд знизу: Ковальчук Микола, Олійник Йосип, Ващук Михайло, Шмирка Петро, Ващук Омелян. 2 ряд.: Солдат Петро, Огінський Іван, Тарадаха Павло, Солдат Михайло, Балковський Василь, Дубик Олександр, Покотило Михайло, Олійник Олександр

У 1934 році у селі вже існував осередок «Союзу Українок»,  про що свідчать розповіді старожилів та старі сімейні фотографії.  При допомозі союзянок відбувалися курси крою та шиття, куховарства, вишивання, плетення гачком та спицями.  Засвоєне знання дуже придалося під час Другої світової війни, коли тяжко було набути потрібні речі.

Тоді довелося перешивати старий одяг, використовувати трикотарство і т. ін. Зубківські союзянки  віддали великі послуги Українській Повстанській Армії в ділянці заготовлювання постачання. Наприклад   збирали вовну, пряли і плели потрібні для вояків УПА речі, були зв'язковими.

Великою неоціненною заслугою «Союзу Українок» було організування цілоденного дитячого садочка у літньому часі жнив. Матері, звільнені від кожночасних турбот про дітей, могли спокійно збирати врожай. Вони знали, що їхні діти не лише мають добру опіку, але й вивчають пісні, віршики, вправи, чи граються на дозвіллі. На закінчення садочка ці діти звичайно охоче й відважно виступали на сцені.  Кружки організують Свята Матері, концерти і театральні вистави.

Селянки радо включалися в членство своєї організації та працювали з відданістю і гордістю. Національна свідомість і організаційна виробленість постійно зростають. Жінки стають членами «Просвіти», «Сільського Господаря», кооперативи.[1] З приходом радянської влади в 1939 року «Союз УКраїнок» був ліквідований.

Відновлення Зубківського СУ відбулося лише 2 березня 2008 року під час вшанування роковин Тараса Шевченка в Народному домі села Зубків.

Цього дня членами нововідновленої організації  стали  23 активістки. Одразу же після урочистого заходу була написана заява про офіційне відновлення осередку в селі Зубкові, яку без будь-яких заперечень затвердила Надія Мельник — голова Сокальського Союзу Українок. Разом з тим, у то й же день Любов Іванівна Ващук одноголосно була затверджена головою Зубківськго осередку союзянок, а її заступником стала Кус Ганна Петрівна.

Струнний квартет села Зубкова 1942 рік Мельника Василя (кобза), Михайла Ващука (гітара), Степана Мельника (гітара), Івана Покотила (мандоліна) неодноразово виступав перед односельчанами на різноманітних святах, які організовували просвітяни у часи Другої світової війни. 

Членкині осередку з перших днів свого відновлення завзято взялися за планування реалізації своєї діяльності в рідному селі. Відбувся розподіл обов'язків поміж жінками: секретарем стала Ярмошик Наталія Богданівна, скарбником — Градюк Марія Степанівна, головою ревізійної комісії –Феницька Катерина Богданівна, головою комісії по роботі з молоддю — Охрим Любов Василівна, головою культурологічної комісії — Грицай Марія Тадеївна, головою доброчинної комісії — Тарадаха Марія Василівна. Складається організаційний план роботи осередку, у якому подається покрокова підготовка формування союзянок, а саме: процес зібрання відомостів про зубківських  членкинь (фотографії, біографічні дані), виготовлення альбому під назвою «Наші посестри», ознайомлення з історією виникнення емблеми Союзу Українок, ставиться завдання вишиття хоругви осередку, створення та оформлення «Світлиці», вивчення гімну союзянків «Гей сестри, гей сестри». Організувались дуже швидко.

За перші роки свого існування союзянки провели чимало просвітницьких робіт, а саме: організували  Великопостне дійство «Під Хрест Твій стаю», щорічні Шевченкове свято, Свято Матері та Зубківські фестини , 29 листопада 2008 року взяли участь у Всеукраїнському круглому столі з питань жіноцтва, який відбувся в місті Львові, а 25 серпня того ж року відзначаються на «Святі української ноші», що теж проходило у місті Львові, 28 серпня 2009 року долучаються до міжнародної акції єднання українських родин на українсько—польському кордоні неподалік села Стаївки та Крочминл, є учасницями фестивалю фольклорних ансамблів у місті Белзі «Белзька барама», у серпні 2010 року  учасниці «Свята повстанської пісні» в місті Старий Добротвір.

Про період початкової діяльностї зубківських союзянок пані Любов пригадує:

«Членкині осередку часто збираються у домі „Просвіта“, де вже мають гарно прибрану „Світлицю“. На зустрічах обговорюються свої щоденні справи, відзначають, що хвилює їх у роботі з молоддю. Всі союзянки добрі господині: вміють пекти, готувати смачні страви. Є серед них вмілі рукодільниці: Марія Солдат- гарно в'яже, Параскевія Кус- вишила  хоругву нашого осередку, Марія Тарадаха — гаптує на оксамиті. Молодші союзянки: Галина Дубик, Катерина Феницька, Марія Градюк та інші вміють професійно готувати   страви і накривати на стіл з дотриманням всіх правил етикету. Активну участь беруть союзянки у проведенні свят та драмгуртку. Під керівництвом  Галини Дубик, Марії Грицай щороку відбувається Шевченкове свято, урочистості до Дня Незалежності та інші імпрези. Щороку за сприянням членкинь упорядковуються пам'ятник Тарасу Шевченку та могила Січових стрільців. Відновлюють обряди та традиції рідного села».

У 1933 році у Зубкові при було створено товариство «Луг»

В  безперервному режимі зубківські союзянки не встигли і оглянутись як швидко  пролетіли перші 5 років їхньої плідної діяльності. Першому п'ятиріччю відновлення діяльності Союзу Українок у селі Зубкові — 2013 року, Кус Ганна Петрівна присвячує маленьку збірку дослідницької роботи «Історія „Просвіти“ села Зубків Сокальського району у 20-50рр. XX століття».

А в честь ювелійної дати голова зубківських союзянок — Любов Іванівна Ващук оголошує святкову промову:

«До Вас жінки, котрі стоять біля колиски нації, моє слово!

Пресвята жіноча українська громадо! Дорогі берегині! Княгині! Козачки! Гетьманші! Сотниківни! Вічні полонянки долі! Святі Покрови — Богородиці  нашого народу послані на грішну землю великою Матір'ю Світу сотворити одне з найбільших див: посадити нове національне дерево! Перед нами відкривається нова історична брама, через яку входить нова духовна епоха, що відсікає від нас криваво-червону добу і зачинає жовто-блакитну — Господню.

Це буде епоха серця, у ній вступить в силу Велика Мати Світу, покликана зробити світ мудрим і світлим.  Вступає в силу й мати земна, жінка в епоху зла була зневажена і принижена, як і Мати Небесна. У неї велика і свята місія: народити людей світла. А в українки ще відповідальніша місія — спровадити із всенаціональної душі злий дух національного відчуження. Бо ця біда проникла не лише в плоть, а й в душі наші.

За довгі століття неволі, національної задухи могутнє й прекрасне прадерево перетворилося у миршавий чагарник. Тож саме жінка мусить засвітити дух і душу нації і створити диво: отой чагарник виродження викорчувати, а з уцілілого зерна нашого прадерева виростити нове національне дерево, міцне корінням і високе кроною.

Україну спасатиме жінка. Українка, як Богородиця, має народити українського Спаса. І тим спасом буде сам народ. Отож порятунок нації — мати, прамати роду людського, яка в епоху зла і ненависті не змогла виконати своє призначення. Тож повернімо Богородиці і Берегині її святу місію, вернімо в її руки колиску у якій вона вигойдала Запорізьку Січ, гетьманів, геніїв, філософів та гречкосіїв, щоб вона змогла виколихати у тій колисці духовний, гідний своєї землі, народ український.

Почуй же нас Небо! Пресвятая Богородице, огорни нас своїм святим спасенним покровом мудрості, сили світла і величі!»

     А далі культурно-просвітницька діяльність членкинь зубківськго осередку розвивалася все в більших темпах. Основна увага зосереджується на роботі із зубківською молоддю: різні тематичні майстер-класи (писанкарство, витинанка, розспівування колядок та гаївок), відновлення традицій українських вечорниць, які стали щорічним дійством і за форматом є суто молодіжним заходом з віковим обмеженням, постановка та вивчення старовинних українських танців та гумористичних вистав, які особливо полюбляє молодь, організаційну відповідальність, яких взяла на себе Галина Миронівна Ващук, щомісячні літературні заходи в стінах зубківської бібліотеки  та організація свята Святого Миколая для дітей та їх батьків, що супроводжується урочистим відкриттям новорічної святкової ялинки біля пам'ятника Тараса Шевченка, вогні якої прикрашають центр села впродовж усіх різдвяних свят завдяки ініціативі та спільним зусиллям Івана Орестовича Демчука та бібліотекаря Наталії Богданівни Ярмошик. Крім того союзянки не забувають про щорічні традиційні свята в рідному селі, проводять інтелектуальні посиденьки, на яких піднімають актуальні та дискусійні питання часу, є та активними учасниками різноманітних регіональних етнографічних виставків, культурно-тематичних дійств та акцій, де не рідко  і самі є ініціаторами створення.

Разом з активною культурно-просвітницькою діяльністю зубківські союзанки  не могли залишатись осторонь сучасних надскладних політичних реалій, які відбуваються на Сході України тому стали в ряди волонтерського руху. Очільницею  зубківських  «воїнів добра» стала саме донька пані Любові — Ващук Галина Миронівна.

На початку свого волентерського шляху Галина Миронівна  долучилась в лави   активістів «Волонтерської сотні Львова». За свою активну волонтерську та дорочинну діяльність, сприяння та допомогу борцям за єдність України — учасникам АТО, внессок у захист територіальної цілісності сувернітету  нашої держави, патріотизм та наполегливість у подоланні перешкод на шляху до миру в Україні пані Галина була ногороджена грамотою з нагоди  Міжнародного  дня волонтера і 25-ї річниці Збройних Сил України 5 грудня 2016 року.

Серед зубківських союзанок, окрім пані Галини, волонтерами стали: Оксана Ржиська, Любов Ващук, Галина Дубик, Наталія Ярмошик, Ганна Кус та симпатики союзанок Марія Омелян, Оксана Савчук та Любов Демчук. Про волонтерську діяльність зубківських членкинь пані Галина говорить:

Зубківський дитячий садочок 1943 року По центру вихователька п. Катруся

«Свою волентерську допому ми розпочали з випікання домашніх смаколиків-паланичок і хліба. До процесу ми вирішили підійти по-особливому, а саме пекти їх в пєцах. Адже саме так, на нашу думку, ми хотіли   передати запах, смак і атмосферу рідної домівки. А далі були осінні заготовки, зимові закрутки… Пригадую як зліталися діти в сільську бібліотеку з пакуночками цукорків для виготовлення святкових Миколайчиків у вигляді солодких ялиночок для наших захисників»

Багатогранна активна діяльність Зубківського СУ продовжується і до сьогодні.

Гурток самоосвіти с. Зубків. 1935 р.