Раневська Фаїна Георгіївна

Фаї́на Григорівна (Гео́ргіївна)[1] Ране́вська (уроджена Фаї́на Гі́ршівна Фе́льдман; * 15 (27) серпня 1896(18960827), Таганрог — † 19 липня 1984, Москва) — радянська російська актриса театру та кіно. Лауреат трьох Сталінських премій (1949, 1951, 1951). Народна артистка СРСР (1961). Кавалер Ордена Леніна (1976).

Фаїна Раневська
рос. Фаина Раневская
Ім'я при народженні Фаїна Григоріївна Фельдман
Народилася 15 (27) серпня 1896(1896-08-27)
Таганріг, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Померла 19 липня 1984(1984-07-19) (87 років)
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Громадянство Російська імперія→ СРСР
Діяльність актриса театру і кіно
Alma mater Маріїнська гімназія (Таганрог)
Вчителі Вульф Павла Леонтіївна
Заклад Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна, Архангельський театр драми імені М. В. Ломоносова, Smolensk state drama theatre named after A. S. Griboedovd, Волгоградський державний новий експериментальний театрd, Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна, Kamerny Theatred, Центральний академічний театр Російської арміїd, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Театр імені Моссовєта, Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна, Театр імені Моссовєта, Мосфільм і Узбекфільм
Роки діяльності 1920 — 1984
Батьки Girsch Feldmand
IMDb nm0709993
Нагороди та премії

 Фаїна Раневська у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

У «Книзі для запису поєднання шлюбів між євреями на 1889 рік» Таганрозький рабин на прізвище Зельцер зареєстрував шлюб міщанина містечка Смиловичі Ігуменського повіту Мінської губернії Гірша Хаїмовича Фельдмана й Лепельської міщанки Вітебської губернії Мільки Рафаїлівни Заговайлової. Це сталося 26 грудня 1889 року.

Оселя Фаїни Раневської в Таганрозі

27 серпня 1896 року в родині Фельдманів народилася дівчинка Фаїна. Крім неї у родині вже було два старші сини і дочка Белла. В юності Фаїна дуже заздрила красі своєї сестри, і у майбутньому всіх красивих дівчат вона називала «фіфами».

Закінчила Таганрозьку Маріїнську жіночу гімназію. Захоплювалася театром із 14 років. Закінчивши гімназію, відвідувала заняття у приватній театральній студії А. Ягелло (А. Н. Говберга). У 1915 році поїхала до Москви. Раневська жила у маленькій кімнатці на Великій Нікітській. Саме у ці роки вона знайомиться із Мариною Цвєтаєвої, Осипом Мандельштамом, Володимиром Маяковським, відбувається її перша зустріч із Василем Качаловим. Саме Качалов став першим коханням Раневської.

Закінчивши приватну театральну школу, грала у багатьох театрах, починаючи із провінційних — Підмосков'я, Крим, Ростов-на-Дону, Баку, Архангельськ, Смоленськ та інші, а потім у московських, включаючи Камерний театр, Центральний академічний театр Російської армії, Театр драми (нині театр імені Маяковського), театрі імені А. С. Пушкіна, театрі імені Моссовета. Її вчителем була Павла Леонтіївна Вульф.

Дебютувала у кіно у 1934 у фільмі Михайла Ромма «Пишка». Брала участь в озвучуванні мультфільмів (зокрема, роль Фрекен Бок у мультфільмі «Карлсон повернувся»).

Заслужена артистка РРФСР (1937). Народна артистка РРФСР (1947).

Фаїна Раневська померла 19 липня 1984 р. Похована на Новому Донському кладовищі у Москві разом із сестрою Ізабеллою.

Пам'ять
меморіальна дошка

Образ актриси виведений в серіалі «Зірка епохи», де її зіграла Тетяна Васильєва.

На будинку, де вона народилась і провела дитячі роки в Таганрозі, встановлено меморіальну дошку, а біля її будинку — пам'ятник. Також на її честь названо астероїд[2].

Крилаті фрази Раневської
  • Мулю, не нервуй мене!
  • Спогади — багатства старості.
  • Склероз не можна вилікувати. Його можна забути.
  • Життя — невелика прогулянка перед вічним сном.
  • Коли я помру, то поховайте мене, і на пам'ятнику напишіть: «Померла від огиди».
  • Самотність як стан — не піддається лікуванню.
  • Супутник слави — самотність.
  • Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго.
  • Я не визнаю слова «грати». На сцені потрібно жити.
  • Я — викидень Станіславського.
  • Краса — це страшна сила.
  • До Ростислава Плятта: Знову ці ваші пляттскі жарти!?
  • Щоб ми бачили, скільки ми переїдаємо, наш живіт розташований з того ж боку, що й очі.
  • Лесбійство, гомосексуальність, мазохізм, садизм — це не збочення. Збочень, власне, тільки два: хокей на траві і балет на льоду.

Фільмографія
  1. 1934 — Пишка — пані Луазо
  2. 1937 — Дума про козака Голоту — попадя
  3. 1939 — Помилка інженера Кочина — Іда, жінка кравця
  4. 1939 — Підкидьок — Ляля
  5. 1939 — Людина у футлярі — жінка інспектора гімназії
  6. 1940 — Кохана дівчина — тітка Добрякова
  7. 1941 — Мрія — Роза Скороход
  8. 1941 — Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — Горпина
  9. 1942 — Олександр Пархоменко — таперка
  10. 1943 — Нові пригоди Швейка («Солдатська казка») — тітонька Адель
  11. 1943 — Три гвардійці («Рідні береги») — директор музею
  12. 1944 — Весілля — мати нареченої
  13. 1945 — Небесний тихохід — професор медицини
  14. 1945 — Слон та мотузочка — бабуся
  15. 1947 — Весна — Маргарита Львівна
  16. 1947 — Попелюшка — мачуха
  17. 1947 — Рядовий Олександр Матросов — лікар
  18. 1949 — Зустріч на Ельбі — місіс Мак-Дермот
  19. 1949 — Вони мають Вітчизну — фрау Вурст
  20. 1958 — Дівчина з гітарою — Свіристинська
  21. 1960 — Обережно, бабусю! — бабуся
  22. 1960 — Драма — Мурашкіна
  23. 1963 — Так і буде
  24. 1964 — Легке життя — «королева Марго»
  25. 1964 — Фитиль № 25 — ворожка в сюжеті «Карти не брешуть»
  26. 1964 — Фитиль № 33 — громадянка Піскунова в сюжеті «Не поїду»
  27. 1965 — Сьогодні — новий атракціон — директор цирку
  28. 1965 — Перший відвідувач — эпізодична роль старої дами
  29. 1980 — Далі — тиша...
  30. 1980 — Комедія давно минулих днів

Озвучування мультфільмів
  1. 1943 — Казка про царя Салтана
  2. 1970 — Карлсон повернувся — фрекен Бок

Примітки
  1. за паспортом вона була Фаїна Григорівна Раневська, невідомо, чому її часто називали Георгіївна, за свідченням самої Раневської, таким чином можливо виказувалася більша повага до неї - «бо Гришко Отреп'єв, але Георгій Побідоносець»
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.