Зухра

Зухра́ (Зухара; азерб. Zöhrə) — позначення планети Венера в середньовічній ісламській літературі[1]. У перекладі з арабської означає промениста або блискуча[2]. В арабській (араб. الزهرة‎) та іранських мовах Венеру й надалі називають Зухрою (перс. زهره‎, тадж. Зӯҳра).

В астрономії

Згідно з космогонічними уявленнями давніх арабів, існує сім небесних сфер, розташованих одна в іншій: перша — Місяць, друга — Утарид (Меркурій), третя — Зухра (Венера), четверта — Сонце, п'ята — Марріх/Бахрам (Марс), шоста — Муштарі (перс. مشتری‎: Юпітер) і сьома — Кайван (Сатурн). Зухру також називають Білою зіркою[3].

У міфології

За переказами, Зухра колись була земною дівчиною небаченої краси, в яку закохалися ангели Харут і Марут. Проте дівчина не мала почуттів до ангелів і була благочестивою, тому вона лише удавала, що хоче відповісти їм взаємністю. В обмін на своє кохання вона дізналася від них таємне ім'я Бога і, вимовивши його, піднялася на небо, перехитрувавши ангелів. Потрапивши на небеса, Зухра не була скинута Богом, враженим її красою і благочестям. Він зробив її небесним світилом і зобов'язав грою на арфі скеровувати хор планет[4].

Див. також
  • Шукра — Венера в уяві індусів

Примітки
  1. См. Füzuli, M. Əsərləri / Под ред. Т. Керимли. — Б. Şərq-Qərb, 2005. C. 126
  2. А. Бертельс. Примечания // Пять поэм. — Художественная литература, 1968. — 22 лютого. — ISBN отсутствует.
  3. Навои.
  4. Хайям, 1970.

Література
  • Алишер Навои. Примечания // Библиотека всемирной литературы. — Рипол Классик. — ISBN 545842803X.
  • Омар Хайям. Глоссарий // Рубайат. — ОЛМА Медиа Групп, 1970. — 22 лютого. — ISBN 5224053471.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.