Зуєв Іван Васильович

Народився 26 жовтня (8 листопада) 1907(19071108) року в родині робітника-трубопрокатника в селі Ближньо-Пісочне, тепер у складі міського округу міста Викса, Нижньогородська область, Росія. Закінчив 7 класів. З осені 1929 до 1931 року служив у лавах Червоної армії. Після служби працював в ремонтно-механічному цеху металургійного заводу у Виксі.

1932 року був повторно призваний в Червону армію. Закінчив Смоленське військово-політичне училище.

З грудня 1933 року — інструктор і помічник командира навчальної роти по політчастині 4-го стрілецького батальйону, з червня 1936 року — старший інструктор політвідділу 4-ї механізованої бригади.

З листопада 1936 року брав участь у громадянській війні в Іспанії, був комісаром танкового батальйону. У 1937 році присвоєно військове звання полковий комісар. Був нагороджений орденами Червоного Прапора та Червоної Зірки.

З грудня 1937 року служив військкомом 15-ї механізованої бригади, потім військовим комісаром 38-ї танкової бригади, з травня 1939 року військовим комісаром 25-го танкового корпусу Уральського військового округу.

1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Старокостянтинівській виборчій окрузі № 14 Кам'янець-Подільської області

Деякий час був у розпорядженні Політуправління РСЧА, потім з 1939 року — військовий комісар 8-й стрілецького корпусу. 3 листопада 1939 року присвоєно військове звання бригадний комісар.

У 1939–1940 роках брав участь у приєднанні Західної України до СРСР, у радянсько-фінській війні, у приєднанні Бессарабії до СРСР.

З 16 червня 1940 року — військовий комісар 8-го стрілецького корпусу, потім військовий комісар 4-го механізованого корпусу Київського військового округу, з 23 березня 1941 року — член Військової ради 11-ї армії Прибалтійського військового округу.

Брав участь у Великій Вітчизняній війні з 22 червня 1941 року. 23 вересня 1941 року присвоєно військове звання дивізійний комісар.

До 13 грудня 1941 року — член Військової ради 11-ї армії, потім — член Військової ради 4-ї армії, а з 5 березня 1942 року — член Військової ради 2-ї Ударної армії. Воював на Волховському фронті.

У кінці червня 1942 року, під час прориву з оточення, неподалік села М'ясний Бор вийшов до залізниці, на якій працювали шляховики під охороною німецьких солдатів. Один з робітників повідомив німцям про появу «партизана», ті відкрили вогонь з автоматів і, однією з куль, які потрапили в голову, Зуєв був убитий. За іншими даними, він відстрілювався до останнього патрона і застрелився, не бажаючи потрапити в полон. Похований в районі 105-го кілометра залізниці між роз'їздами Бабино — Торф'яне. За документами числився як зниклий безвісти.

У 1965 році могилу Зуєва було знайдено, його останки ідентифіковані і перепоховані біля станції Бабино Ленінградської області. Того ж року Зуєв був посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

• орден Червоного Прапора (27.06.1937),
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1965, посмертно),
• два ордени Червоної Зірки (02.01.1937, 22.02.1941).

• Зуєв Іван Васильович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 269.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 48.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Зуев Иван Васильевич, дивизионный комиссар, 1907 г. р. // Вебсайт «Память народа». (рос.)
• Каминский Олег. Зуев Иван Васильевич // Вебсайт «Проза.ру». — 2014. — Свідоцтво про публікацію № 214101100312. (рос.)
• Петров М. Н. Две судьбы // Исторические чтения на Лубянке. Отечественные спецслужбы накануне и в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. — М. : Федеральная служба безопасности РФ, 2001. — С. 121–127. (рос.)