Зіангіров Мухамед Султангірович
Мухамед Султангіровіч Зіангіров[1] (1923 — 1943) — єфрейтор Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).
| Мухамед Султангірович Зіангіров | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження |
1923 Янгіюль, Узбекистан | ||||
| Смерть |
1943 Солонянський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Приналежність |
 СРСР | ||||
| Рід військ | Піхота | ||||
| Роки служби | 1942—1943 | ||||
| Звання |
 Єфрейтор | ||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія
Мухамед Зіангіров народився в 1923 році на території сучасного Янгіюльского району Ташкентської області Узбекистана . Після закінчення початкової школи працював в колгоспі[1].
У 1942 році Зіангіров був покликаний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію і направлений на фронт Великої Вітчизняної війни. До вересня 1943 року єфрейтор Мухамед Зіангіров був автоматником 198-го окремого армійського загороджувального загону 6-ї армії Південно-Західного фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].
26 вересня 1943 року під час переправи через Дніпро в районі села Військове Солонянського району Дніпропетровської області ворожий снаряд розбив понтон. Ризикуючи своїм життям, Зіангіров врятував з води товариша[1].
На західному березі Дніпра він взяв активну участь в захопленні і утриманні плацдарму, кілька разів ходив у розвідку, добуваючи важливі дані про противника. 27 — 28 вересня відбивав німецькі контратаки, отримав поранення, але продовжував битися. 30 вересня Зіангіров загинув в бою. Похований у Військовому[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1944 рік єфрейтор Мухамед Зіангіров посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна і Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «За відвагу»[1].
Примітки
Література
- Книга: Герої Радянського Союзу