Зінкевич Анатолій Семенович

Анатолій Семенович Зінкевич, о. Анатолій Зінкевич (26 вересня 1953, с. Лосятин, Україна 13 лютого 2019, Тернопіль) український церковний діяч, митрофорний протоієрей Православної Церкви України. Засновник Тернопільського Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького. Очільник громадського руху «Українські святині — українському народу». Батько архієпископа Дніпровського ПЦУ Симеона (Зінкевича), старший брат митрополита Луцького та Волинського ПЦУ Михаїла (Зінкевича).

о. Анатолій Зінкевич
Анатолій Семенович Зінкевич
Народився 26 вересня 1953(1953-09-26)
с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Помер 13 лютого 2019(2019-02-13) (65 років)
м. Тернопіль
Громадянство  Україна
Національність українець
Знання мов українська
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди

У часи СССР — секретар намісника Свято-Успенської Почаївської лаври єпископа Якова Панчука. Протоієрей Анатолій[джерело?]

Життєпис

Анатолій Зінкевич народився 26 вересня 1953 року в селі Лосятині Кременецького району Тернопільської області, нині Україна.

Навчався в Кременецькому лісотехнічному технікумі, Київському інституті народного господарства, Ленінградській духовній семінарії, Московській духовній академії, на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету (2018)[1].

Працював на будові піднощиком, штукатуром при Почаївській лаврі. Згодом залишився в лаврі, де провів 16 років. Був келейником, екскурсоводом, регентом хору, проректором семінарії, і особистим секретарем намісника Якова Панчука.

Був настоятелем парафій на Лановеччині і Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького м. Тернополя[2].

Очолював ініціативну групу «Почаївській лаврі — статус національної духовної святині», громадський рух «Українські святині — українському народу».

Родина

Разом із дружиною Наталею виховав п'ятьох синів і доньку. Троє синів обрали священничий сан і нині трудяться на духовній ниві. Найстарший архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон (Зінкевич) Православної церкви України, молодший брат о. Анатолія — митрополит Луцький Михаїл[3].

Відзнаки

Вшанування

22 травня предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній у співслужінні духовенства та єпископату звершив літію за протоієреєм Анатолієм.[7]

Цитати

Я виріс в українському домі, дихаю його повітрям, їм його хліб. Хто буде за мене ремонтувати його дах, хто боротиметься з тими, що шкодять йому?

— о. Анатолій Зінкевич, [8]

Цікаві факти

  • Його мудрістю, логікою, ерудицією, красномовством, глибокою духовною сутністю, умінням спілкуватися з людьми захоплювалися професори, народні депутати, міністри.[джерело?]
  • Одним із перших[уточнити] підтримав Помаранчеву революцію та Євромайдан, а згодом наших добровольців у АТО, причому не лише силою молитви, а й фінансово[3].
  • Протоієрей Анатолій їздив в Константинополь просити Вселенський патріархат про автокефалію для Української православної церкви.
  • Разом із козаками він їздив до Одеси рятувати перлину біля моря від бронзової Катерини II. Там його навіть заарештували на кілька годин.[прояснити][джерело?]

Примітки

  1. Перестало битися серце випускника ТНПУ ім. В.Гнатюка, настоятеля Свято-Троїцького духовного центру отця Анатолія Зінкевича // ТНПУ
  2. Упокоївся протоієрей Анатолій Зінкевич // Тернопільська єпархія ПЦУ, 13 лютого 2019 р.
  3. Отець Анатолій Зінкевич доніс свій хрест до краю життя Відійшов у вічність настоятель Свято-Троїцького духовного центру // Номер один, 21 лютого 2019 р.
  4. Людина року на Тернопільщині». Жнибороди-Бучаччина-Тернопілля. 2014.
  5. Рішення 20 сесії п'ятого скликання Тернопільської міської ради № 5/20/72 від 21 серпня 2008 року Архівовано 18 липень 2014 у Wayback Machine. // Тернопільська міська рада. — 2008. — 8 вересня.
  6. Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Митрополит Епіфаній звершив освячення Покровського храму Свято-Троїцького духовного центру. PCU (укр.). 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
  8. Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.