Яків (Панчук)

Митрополи́т Я́ків (в миру Іва́н Дми́трович Панчу́к) (5 жовтня 1931, Лосятин — 16 березня 2004, Луцьк) — український православний архієрей. Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП.

Яків

Могила митрополита Якова (Панчука) біля Свято-Троїцького кафедрального собору в Луцьку
Народився 5 жовтня 1931(1931-10-05)
Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, СРСР
Помер 16 березня 2004(2004-03-16) (72 роки)
Київ, Україна
Поховання Луцьк
Діяльність священник
Alma mater Санкт-Петербурзька духовна академія
Посада єпископ
Конфесія православ'я

Життєпис

Народився в селі Лосятині поблизу Кременця в зоні окупації Польщі. Після Другої світової війни прийняв радянське громадянство. З 1952 по 1955 — служив у Збройних силах СРСР.

1955 став послушником Свято-Успенської Печерської Лаври, а 1957 вступив до Ленінградської Духовної Семінарії.

29 жовтня 1958 пострижений у ченці з ім'ям Якова (на честь святого апостола Якова).

4 грудня 1958 рукоположений у сан ієродиякона архиєпископом Львівським і Тернопільським Паладієм (Камінським).

19 листопада 1961 рукоположений в сан ієромонаха митрополитом Ленінградським і Ладозьким Гурієм (Єгоровим).

З 1962 по 1966 навчався в Ленінградській Духовній Академії, яку закінчив із здобуттям наукового ступеня «кандидат богослів'я».

1969 зведений в сан ігумена.

8 серпня 1974 рішенням Святійшого Патріарха Московського Пимена призначений намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври Українського екзархату зі зведенням в сан архимандрита.

У 1983 призначений духівником Красногорського жіночого монастиря міста Золотоноша.

29 квітня 1985 призначений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці у Черкасах Київської єпархії та одночасно виконував обов'язки благочинного Черкаського округу і духівника Київського Покровського жіночого монастиря.

Шлях до автокефалії

14 грудня 1990 хіротонізований на єпископа Почаївського за божественною літургією у Володимирському соборі Києва. Хіротонію здійснили: митрополит Київський і всієї України Філарет (Денисенко), митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак), митрополит Одеський і Херсонський Леонтій (Гудімов), митрополит Вінницький і Брацлавський Агафангел (Саввін), архієпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній (Вакарик), архієпископ Івано-Франківський і Коломийський Феодосій (Дикун), архієпископ Рівненський і Острозький Іриней (Середній), архієпископ Житомирський і Овруцький Іов (Смакоуз), архієпископ Тернопільський і Кременецький Лазар (Швець), єпископ Сумський і Охтирський Никанор (Юхім'юк), єпископ Донецький і Ворошиловградський Іоанникій (Кобзєв), єпископ Мукачівський і Ужгородський Євфимій (Шутак), єпископ Кіровоградський і Миколаївський Василій (Васильцев), єпископ Волинський і Луцький Варфоломій (Ващук), єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Нифонт (Солодуха), єпископ Львівський і Дрогобицький Андрій (Горак), єпископ Дніпропетровський і Запорізький Гліб (Савін), єпископ Сімферопольський і Кримський Василій (Златолинський) єпископ Чернівецький і Буковинський Онуфрій (Березовський) і єпископ Переяслав-Хмельницький Іонафан (Єлецьких)[1].

23 січня 1992 тимчасово доручено керувати Тернопільською єпархією, де йшов активний процес виходу парафій із Російської православної церкви.

Після Харківського собору, владика Яків, який був єпископом Почаївським і намісником Успенської Почаївської Лаври, підтримав предстоятеля УПЦ КП владику Філарета, а трохи пізніше Філарета підтримав єпископ Львівський Андрій (Горак).

Якби не було цього одного архієрея, то Київського патріархату не було б…

— Патріарх усієї Руси-України Філарет, [2]

10 червня 1992 перепризначений керуючим Тернопільсько-Кременецькою єпархією УПЦ КП, затверджений намісником Почаївської лаври. Отримав сан архієпископа. Але насельники монастиря не підкорилися владиці, позбавили його намісництва, і оголосили розкольником, згодом переїхав до Вінниці, де 30 грудня 1993 тимчасово призначений керуючим Вінницькою єпархією.

12 січня 1995 р. призначений керуючим Волинською єпархією УПЦ КП, постійний член Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.

У 2003 р. благословив початок відновлення Жидиченського Свято-Миколаївського монастиря.

Помер 16 березня 2004 р. Похований біля стін Свято-Троїцького кафедрального собору Луцька.

Чин похорону очолив Святійший Патріарх Філарет у співслужінні 18 архієреїв і близько 250 священиків.

Нагороди

Удостоєний вищих церковних нагород:

  • Орденів Єрусалимської і Румунської Автокефальних Православних Церков;
  • Ордену святого рівноапостольного князя Володимира Великого II-го ступеня (1999).

Примітки
  1. Володимир. Митрополит Яків, архієпископ Михаїл – духовні наставники вихованців семінарії - Волинська православна богословська академія. vpba.org (uk-ua). Процитовано 10 жовтня 2018.
  2. «Якби не було цього одного архієрея, то Київського патріархату не було б…». Волинь24 (англ.). Процитовано 10 жовтня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.