Зінчик Станіслав Михайлович

Станісла́в Миха́йлович Зі́нчик (нар. 22 вересня 1975, с. Гайшин, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Українська РСР — пом. 24 травня 2014, м. Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат резерву Національної гвардії України. Учасник російсько-української війни.

Зінчик Станіслав Михайлович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 22 вересня 1975(1975-09-22)
Гайшин, Київська область
Смерть 24 травня 2014(2014-05-24) (38 років)
Слов'янськ, Донецька область
Alma Mater ПХДПУ
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС  МВС України
Рід військ  Національна гвардія
Формування 1-й резервний батальйон, в/ч 3066
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Станіслав Зінчик народився в селі Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Навчався у Гайшинській школі та у школі в сусідньому селі Гланишів, яку закінчив 1992 року. З 1993 по 1995 рік проходив службу в прикордонних військах ДПСУ у місті Чорноморськ (на той час — Іллічівськ) в Одеській області. Після строкової служби вступив на філологічний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди. Після закінчення інституту з 2001 року працював вчителем української мови та літератури у середній загальноосвітній школі № 237 Дарницького району м. Києва, а потім у гімназії № 261 Дарницького району м. Києва. Дуже любив читати, захоплювався спортом, —рафтингом, легкою атлетикою, плаванням, футболом. Серйозно займався альпінізмом, у 2012 році підкорив вершину Ельбрус. Мешкав з дружиною в селі Петропавлівське Бориспільського району.

Активний учасник Революції Гідності, зокрема протистоянь 18-21 лютого 2014 року, пережив розстріл на вул. Інститутській 20 лютого. У березні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини від російської збройної агресії.

Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Був зарахований до складу 1-го резервного батальйону НГУ. З 15 квітня брав участь в антитерористичній операції в районі захопленого терористами Слов'янська.

Загинув 24 травня 2014 року в бою з терористами. Близько 17:00 на блокпост Нацгвардії на східній околиці Слов'янська, в районі перехрестя доріг на Красний Лиман і Краматорськ, було вчинено збройний напад. Бойове зіткнення тривало близько двох годин, окрім стрілецької зброї противник використовував міномети і гранатомети. В ході бою поряд зі Станіславом розірвалася граната, він прикрив собою товаришів та отримав осколкові поранення, що несумісні з життям[1].

27 травня Станіслава з почестями поховали на сільському цвинтарі рідного села Гайшин[2]. Вдома лишилася дружина Ружана Кириленко, з якою прожили трохи більше року, та 6-місячний син Філат.

Нагороди та вшанування

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика[4].

Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Примітки
  1. У суботу під Слов'янськом один військовий загинув, двоє поранені, — Нацгвардія // ZIK, 25 травня 2014
  2. На Київщині попрощалися із загиблим бійцем Нацгвардії // ТСН, 27 травня 2014
  3. Указ Президента України № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. 1 вересня- День знань // Сайт Гайшинського НВО, 6 жовтня 2015

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.