Гланишів

Розташоване на правому березі річки Трубіж — притоки Дніпра за 11 км від центру міської громади та за 80 км від Києва. Найближча залізнична станція — Березань — знаходиться за 26 км від села. Площа населеного пункту — 440 га.

Братська могила воїнів РСЧА, які загинули в роки німецько-радянської війни, с. Гланишів

В «Истории судеб Переяславской епархии» зазаначено, що це поселення виникло в 1513 році. За однією з легенд село заснував втікач з правобережної України козак Гланиш. Відтак і пішла назва села.

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

У 1755 році гетьман Кирило Розумовський відновив третю Переяславську сотню до якої увійшов і Гланишів.[1]

За описом Київського намісництва 1781 року селище Гланишів відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому знаходилось 55 хат виборних козаків, козаків підпомічників, підсусідків, одного посполитого та двох різночинців[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року, у селищі Гланишів проживало 175 душ. У той час селище було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — статського радника Івана Вишневського і полковника Луки Лукашевича, бунчукового товариша Лук'яна Каневського і бунчукового товариша жінки Наталії.

З ліквідацією Київського намісництва селище, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

Є на мапі 1826-1840 року[3]

У 1892—1898 роках збудовано Покровську церкву[4] за гроші, зібрані мешканцями села, відкрито церковно-приходську школу. На території села біля будинку культури встановлено пам'ятник Герою Соціалістичної партії Олені Семенівні Хобті, а в центрі села височить пам'ятник загиблим воїнам в роки Німецько-радянської війни.

В 1929 році в селі організовано колгосп ім. Т. Г. Шевченка. Кількість розкуркулених сімей — 17. Станом на 1932 рік в селі Гланишів було 229 дворів і проживало 1039 чоловік. Комуністи убили голодом у 1932—1933 роках 144 жителів. Загиблі поховані на сільському цвинтарі. 15 жовтня 1994 року там встановлено дерев'яний хрест[5].

В 2013 р. селу виповнилося 500 років[6].

В селі діють:

Пам'ятник Герою Соціалістичної Праці Хобті О. С., село Гланишів, біля клубу

• фермерські господарства — «Славія», «Плескачі»,
• лісозаготівельне підприємство — ДСЛП «Гланишівське».

Гланишівський дошкільний навчальний заклад «Веселка», Гланишівське навчально-виховне об'єднання «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад» (директор — Лисенко Валентин Миколайович), будинок культури.

• Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни,
• Пам'ятник Герою Соціалістичної Праці Олені Хобті.

• Савчук Петро Миколайович — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)