Гланишів

Гла́нишів село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 855 осіб. Адміністративний устрій Переяславська міська громада. День села — Покрова, 14 жовтня.

село Гланишів
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бориспільський район
Громада Переяславська міська громада
Код КАТОТТГ UA32040110050048772
Основні дані
Засноване 1513
Населення 855
Площа 2,91 км²
Густота населення 293,81 осіб/км²
Поштовий індекс 08413
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°09′35″ пн. ш. 31°29′59″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Місцева влада
Адреса ради 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25
Карта
Гланишів
Гланишів
Мапа

 Гланишів у Вікісховищі

Географія

Розташоване на правому березі річки Трубіж — притоки Дніпра за 11 км від центру міської громади та за 80 км від Києва. Найближча залізнична станція Березань — знаходиться за 26 км від села. Площа населеного пункту — 440 га.

Історія

Братська могила воїнів РСЧА, які загинули в роки німецько-радянської війни, с. Гланишів

В «Истории судеб Переяславской епархии» зазаначено, що це поселення виникло в 1513 році. За однією з легенд село заснував втікач з правобережної України козак Гланиш. Відтак і пішла назва села.

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

У 1755 році гетьман Кирило Розумовський відновив третю Переяславську сотню до якої увійшов і Гланишів.[1]

За описом Київського намісництва 1781 року селище Гланишів відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому знаходилось 55 хат виборних козаків, козаків підпомічників, підсусідків, одного посполитого та двох різночинців[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року, у селищі Гланишів проживало 175 душ. У той час селище було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників статського радника Івана Вишневського і полковника Луки Лукашевича, бунчукового товариша Лук'яна Каневського і бунчукового товариша жінки Наталії.

З ліквідацією Київського намісництва селище, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

Є на мапі 1826-1840 року[3]

У 1892—1898 роках збудовано Покровську церкву[4] за гроші, зібрані мешканцями села, відкрито церковно-приходську школу. На території села біля будинку культури встановлено пам'ятник Герою Соціалістичної партії Олені Семенівні Хобті, а в центрі села височить пам'ятник загиблим воїнам в роки Німецько-радянської війни.

В 1929 році в селі організовано колгосп ім. Т. Г. Шевченка. Кількість розкуркулених сімей — 17. Станом на 1932 рік в селі Гланишів було 229 дворів і проживало 1039 чоловік. Комуністи убили голодом у 1932—1933 роках 144 жителів. Загиблі поховані на сільському цвинтарі. 15 жовтня 1994 року там встановлено дерев'яний хрест[5].

В 2013 р. селу виповнилося 500 років[6].

Економіка

В селі діють:

Пам'ятник Герою Соціалістичної Праці Хобті О. С., село Гланишів, біля клубу
  • фермерські господарства — «Славія», «Плескачі»,
  • лісозаготівельне підприємство — ДСЛП «Гланишівське».

Соціальна сфера

Гланишівський дошкільний навчальний заклад «Веселка», Гланишівське навчально-виховне об'єднання «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад» (директор — Лисенко Валентин Миколайович), будинок культури.

Пам'ятки

  • Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни,
  • Пам'ятник Герою Соціалістичної Праці Олені Хобті.

Відомі люди

Див. також

Посилання

  1. Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 187-188.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  3. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Процитовано 16 вересня 2021.
  4. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  5. Національна книга пім'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  6. Вісник Переяславщини
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.