Зісельс Йосиф Самуїлович

Народився 2 грудня 1946 року в Ташкенті у сім'ї службовця залізниці, яка була туди евакуйована під час Другої світової війни[3]. 1952 року у нього померла мати. На початку 1960-х років з батьком переїхав із Кишинева до Чернівців[2].

Закінчив фізичний факультет Чернівецького університету в 1969.

У 1969–1970 служив у Військово-морському флоті СРСР.

З початку 1970-х співпрацював з єврейським та загальнодемократичним підпільними рухами в СРСР.

Навесні 1972 виключений з комсомолу за виступ в захист права на репатріацію.

У 1978 вступає в Українську Гельсінську групу[2]. У тому ж року заарештований та засуджений до трьох років позбавлення волі в колонії посиленого режиму за «наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад».

19 жовтня 1984 заарештовано у Чернівцях, знов засуджений до трьох років позбавлення волі в колонії суворого режиму. У 1987 відмовився від запропонованої амністії, оскільки не хотів підписувати зобов'язання з відмовою від політичної діяльності.

У 1988 створює в Чернівцях першу єврейську організацію в Україні. У 1989 бере участь в створенні Ваада (Конфедерації єврейських організацій і громад) СРСР і стає його співголовою.

У 2002 на засновницькому з'їзді Євро-Азійського Єврейського Конгресу в Москві (Росія) обраний головою Генеральної Ради. Співзасновник Музею історії та культури євреїв Буковини (2008).

Виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України (КНГУ).

У 2014—2015 — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою КМУ.

• 2002 – 2014: Євро-Азійський єврейський конгрес, віцепрезидент
• 1991 – 2014: Світовий єврейський конгрес, віцепрезидент[4]
• 1999 – 2018: Єврейська конфедерація України, виконавчий віцепрезидент
• 1991 – донині: Всесвітня сіоністська організація, представник від України
• 1991 – донині: Сіоністська федерація України (СФУ), засновник. Почесний президент
• 1991 – донині: ВААД України, виконавчий співпрезидент (у 1991—2014 президент)
• 2002 – донині: Конгрес національних громад України, виконавчий віцепрезидент

Один із небагатьох лідерів релігійних та світських єврейських організацій, хто у 2014 році публічно висловив проукраїнську позицію з підтримки незалежності та територіальної цілісності України й засудив Росію за військовий напад та анексію окремих частин Донецької та Луганської областей і Криму[5][6][7][8]. Проукраїнська позиція Зісельса спричинила до схизми між єврейськими організаціями України та єврейськими організаціями Росії: так у березні-квітні 2014 року, після того, як Зісельс у якості президента ВААД України виступив із критикою Російсько-української війни розпочатою російським президентом Путіним 2014 року, керівництво Євро-азійського єврейського конгресу (ЄАЄК) (член Світового єврейського конгресу, відповідальний за Росію та її колишні колонії) заявило що припиняє фінансування свого офісу ЄАЄК Київ під керівництвом Зісельса.[9] Опісля керівництво ВААД України стало двокерівним: на додачу до Зісельса співпрезидентом став Андрій Адамовський, який наприкінці 2014 також замінив Зісельса як Віцепрезидент Світового єврейського конгресу від ВААД Україна.

2018 року, після того, як Зісельс виступив з заявою що саме Росія пролобіювала прийняття рішення 50 членів конгресу США про надуману «глорифікацію нацистських колаборантів»,[10][11] керівництво Євро-азійського єврейського конгресу (член Світового єврейського конгресу відповідальний за Росію та її колишні колонії) виключило ВААД України зі списку єврейських організацій з якими вони співпрацюють, замінивши ВААД України під керівництвом Зісельса та Адамовського на Всеукраїнський єврейський конгрес під керівництвом Вадима Рабіновіча. Сам Йосиф Зісельс заявив, що ВААД України вийшли зі складу Євро-азійського єврейського конгресу ще кількома місяцями раніше через порушення лідерством ЄАЄК «політичного нейтралітету».[11]

• Премія Свободи (HIAS — 1991 рік. США)
• Орден «За заслуги» III ст. (26 листопада 2005) — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність[12]
• Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод[13]
• Jewish Destiny Award (AJC — 2012)
• Відзнака "На славу Чернівців" (2015)[14].
• Відзнака "За інтелектуальну мужність" (Львів - 2018).
• Почесний професор Ізмаїльського гуманітарного університету (2019).
• Почесний професор Таврійського національного університету (2020).

• Иосиф Зисельс. «Если я только для себя...». Київ: «Дух і Літера», 2000.
• Йосиф Зісельс. «Господи, Ти відкриєш уста мої… Йосип Зісельс у розмовах із Ізою Хрустлінською». Київ: «Дух і Літера», 2017 — 368 с. ISBN 978-966-378-503-5[15]
• Йосиф Зісельс. «Розсуди мої помисли». Київ: «Дух і Літера», 2021 — 464 c. ISBN 978-966-378-845-6.

• Йосиф Зісельс на сайті на сайті Дисидентського Руху України
• Йосиф Зісельс на сайті на сайті Української Гельсинської групи
• Вебпроєкт Вааду України vaadua.org
• Вебпроєкт KNGU kngu.org/