Йоахим Пасторій

Йоахим Пасторій (лат. Pastorius; справжнє прізв. — Гіртенберг (нім. Hirtenberg); нар. 20 вересня 1611(16110920) — пом. 26 грудня 1681) — польсько-німецький хроніст. Народився в м. Глогув (Силезія) в сім'ї протестантського пастора. Отримав добру освіту, досконально знав польську, німецьку, латинську, грецьку та французьку мови, служив як медик і вихователь при дворах заможної польської шляхти. Разом зі своїми підопічними здійснив низку поїздок до Західної Європи (Англія, Франція та ін.). Кілька разів міняв віросповідування, врешті 1670 перейшов у католицизм. Тривалий час проживав на Волині, але з вибухом національної революції 1648—1676 переїхав до Ельблонга, а згодом — до Гданська, де викладав у гімназії. Був офіційним історіографом польських королів Яна II Казимира Ваза та Яна III Собеського. Творча спадщина П. налічує понад 120 праць, переважно з філософії і педагогіки. Однак головні праці присвячені історії Речі Посполитої. Найважливішою з них є латиномовна «Війна скіфо-козацька», надрукована в Гданську 1652[5]. Тут у центрі уваги була національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст., причому П. чи не першим на Заході подав узагальнююче висвітлення її подій з 1648 по 1651 (по Білоцерківський договір 1651). Пізніше в латиномовній «Історії Польщі» (1685)[6] виклад подій було доведено до 1661. Описав хід Жовтоводської битви 1648, Корсунської битви 1648, Зборівської битви 1649, Лоєвської битви 1649 та Берестецької битви 1651, використав численні документи, хроніки та історичні твори А.Кояловича, Я.Битомського, латиномовну друковану реляцію про Зборівську битву 1649 тощо. Його праця цінна оригінальними фактами з історії національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. П. належав до т. зв. ерудитської школи, яка велику увагу приділяла накопиченню фактів, але уникала узагальнень, оцінок. Однак чітко простежується ворожість автора до національно-визвольної боротьби українського народу. Він заклав підвалини офіційної концепції польсько-шляхетської історіографії щодо національно-визвольної війни в Україні в серед. XVII ст. Праці П. здобули широку популярність у Речі Посполитій, активно використовувалися польськими (В.Коховський), французькими (П.Шевальє), німецькими (Й.-Х.Енгель, Х.Гарткнох) та ін. істориками, а через них — і українськими (П.Симоновський, О.Рігельман).

Йоахим Пасторій
Народився	20 вересня 1611(1611-09-20)[1] або 1610[2][3][4] Ґлоґув, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Помер	26 грудня 1681(1681-12-26)[1] Фромборк, Ґміна Фромборк, Браневський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Польща
Країна	Німеччина[2]
Діяльність	історик, поет, дипломат, лікар
Посада	королівський секретар
Йоахим Пасторій у Вікісховищі