Йоганнес ван ден Бош
Йоганнес, граф ван ден Бош (нід. Johannes van den Bosch; 2 лютого 1780 — 28 січня 1844) — голландський офіцер і політичний діяч. Він був сороковим генерал-губернатором Голландської Ост-Індії, командувачем Королівської голландської ост-індійської армії, міністром колоній і державним міністром.
![](../I/Raden_Sarief_Bastaman_Saleh_-_Johannes_Graaf_van_den_Bosch.jpg.webp)
Йоганнес ван ден Бош нід. Johannes van den Bosch | |||
![]() Йоганнес ван ден Бош | |||
| |||
---|---|---|---|
16 січня 1830 — 2 липня 1833 | |||
Попередник: | Леонар дю Бюс де Гізіні | ||
Наступник: | Жан Кретьєн Бод | ||
Народження: |
2 лютого 1780 Хервейвен, Лінгевал, Голландська республіка | ||
Смерть: |
28 січня 1844 (63 роки) Гаага, Нідерланди | ||
Країна: | Нідерланди | ||
Шлюб: | Catharina Lucretia de Sandol Royd і Rudolphina Wilhelmina Elizabeth de Sturlerd | ||
Діти: | Gertrude Cornelle Adrienne van den Boschd[1], Johannes Hendrik Graaf van den Boschd[1], Jonkheer Hendrik van den Boschd[1] і Jonkheer François van den Boschd[1] | ||
Сім'я
Йоганнес ван ден Бош був сином лікаря Йоганнеса ван ден Боша-старшого (1726–1809) та Адріани Понінг (1749–1804). Був двічі одружений. В 1804 році він одружився на Катарині Лукреції де Сандоль Рой (1786-1814), від якої він мав чотири дочки і три сина. Після її смерті він в 1823 році одружився на Рудольфіні Вільгельміні Єлізабеті де Стурлер (1799-1873), від якої мав два сина.
![](../I/Rudolphina_Wilhelmina_Elizabeth_de_Sturler_(1798-1873)._Tweede_echtgenote_van_Johannes_graaf_van_den_Bosch_met_hun_zoon_Richard_Leeuwenhart_Rijksmuseum_SK-A-2167.jpeg.webp)
Біографія
Голландська Ост-Індія (1798-1808)
У 1798 році він вступив до армії Батавської республіки. Через рік він був направлений в Голландську Ост-Індію в чині лейтенанта інженерних військ. Там він отримав звання старшого лейтенанта, а згодом, 6 лютого 1801 року- капітана. Він був ад'ютантом при генерал-губернаторі ван Оверстратені. В 1802 році ван ден Боша призначили керівником топографічної служби в Батавії. 15 травня 1804 року він отримав звання майора і посаду головного ад'ютанта при генерал-губернаторі Сіберґу, а 25 лютого 1807 року- звання полковник-лейтенанта і посаду ад'ютанта при генерал-губернаторі Вісе. Після того, як маршал Дендельс прибув до Батавії і став губернатором, ван ден Бош за власним бажанням звільнився з військової служби у званні полковника
Нідерланди (1810-1827)
Ван ден Бош відплив до Нідерландів у листопаді 1810 року. Під час свої подорожі він потрапив в полон до британців і був доправлений до Англії, де перебував у статусі військовополоненого близько двох років. В листопаді 1813 року він одним з перших підтримав тимчасовий уряд. Брав участь в боях за Утрехт і Нарден. 28 лютого 1815 року ван ден Бош став полковником Генерального Штабу, де займався питаннями колоніальних військ.
Він створив організацію "Спілка милосердя", яка займалась боротьбою з бідністю. В провінції Дренте він заснував "вільні колонії" Фредеріксорд, Віллемсорд і Вільхельмінаорд, де бідняки могли б поселитись. Ван ден Бош на деякий час покидає військову службу і поселяється в цих колоніях. Пізніше він повертається до державної служби і 23 вересня 1823 року стає керівником відділу народної міліції і ополчення при Міністерстві внутрішніх справ.
Вест-Індія (1827-1828)
12 жовтня 1827 року ван ден Бош був відправлений до Вест-Індії в якості генерального комісара, представника короля, з метою загальної інспекції поселень. На Кюрасао він заснував банк "Curaçaosche", попередник Центрального банку Кюрасао і Сінт-Мартена. Також він оголосив постанову, згідно з якою на Вест-Індію поширювалась Нідерландська конституція. Він повернувся до Нідерландів 1 серпня 1828 року.
На жаль, мета подорожі- дослідити можливість самоокупності карибських колонії показала, що доходи від колоній не вистачають для покриття затрат.
Голландська Ост-Індія (1828-1834)
Коли генеральний комісар Голландської Ост-Індії Леонар дю Бюс де Гізіні повернувся до Нідерландів то, всупереч загальним очікуванням, замість де Кока, новим генерал-губернатором 16 жовтня 1828. Як і перед відрядженням до Вест-Індії, ван ден Бош подав прохання не призначати його на посаду. головним чином через велике заглиблення в проєкт "Спілки милосердя". Його від'їзд був відкладений через неодноразові обговорення з королем і міністрами принципів управління землями колонії. Міністр колоній Корнеліс Теодорус Елоут навіть подав у відставку. Нарешті, 24 липня 1829 року, ван ден Бош покинув Нідерланди. Він прибув до Батавії 2 січня 1830 року.
Головною метою ван ден Боша була організація економіки таким чином, щоб Ост-Індія могла власноруч покривати затрати на власне утримування. Виробничі потужності мали би бути збільшені і Ост-Індія мала би слугувати інтересам голландської торгівлі і промисловості, а також новоствореної Нідерланської торгівельної спілки.
На момент прибуття ван ден Боша ситуація в Ост-Індії значною мірою була стабілізована. Яванська війна була завершена, а Діпонегоро ув'язнений. Отже. ситуація була значною мірою сприятлива для впровадження реформ. в першу чергу, однак, ці реформи мали би торкнутися султанів Суракарти і Джок'якарти. Вони мали би значно поступитися землею; крім того, землі князів, які підтримали повстання, мали би бути конфісковані.
![](../I/Herdenkingspenning_Johannes_van_den_Bosch.jpg.webp)
Ван ден Бош сприяв впровадженню так званої культиваційної системи (нід. Cultuurstelsel), що передбачала розвиток економіки колоній шляхом підвищення експлуатації населення і природних ресурсів. П'ята частина сільськогосподарських угідь мала використовуватись для вирощування експортних товарів. Внаслідок цієї політики було побудовано велику кількість нових доріг і створено багато плантацій кави, цукрової тростини та індиго. В знак визнання його заслуг (з 1830 по 1877 рік завдяки цій системі колонія принесла більше 837 мільйонів гульденів прибутку) ван ден Бош отримав титул барона (1835) і графа (1839).
Повернення до Нідерландів
31 січня 1834 року ван ден Бош подав у відставку з поста генерал-губернатора. В травні наступного року він повернувся до Нідерландів, де в тому ж місяці був призначений міністром колоній. На посаді міністра він вимагав у колоній підвищення фінансових результатів. Після конфлікту з Палатою представників в 1839 році він подав у відставку.
Граф ван дер Бош помер 28 січня 1844 в своєму маєтку в Гаазі внаслідок хвороби.
Посилання
- Susan Legêne, 'BOSCH, Johannes van den': in: Biografisch Woordenboek van het Socialisme en de Arbeidersbeweging in Nederland 8 (2001), p. 12-17.
- 1912. P.C. Molhuysen en P.J. Blok. Nieuw Nederlands Biografisch Woordenboek. Deel 2. Bladzijde 221-227.
Джерела
- Angelie Sens, De kolonieman. Johannes van den Bosch (1780-1844), volksverheffer in naam van de Koning. Amsterdam, 2019.
- Lundy D. R. The Peerage