Герман Віллем Дендельс

Герман Віллем Дендельс народився в Гаттемі, в родині Бурхарда Йохана Дендельса (нід. Burchard Johan Daendels), секретаря магістрату і Йосіни Крістини Туллекен (нід. Josina Christina Tulleken). Він закінчив університет в Гардервейку, отримавши докторську ступінь 10 квітня 1783 року.

В 1785 році Дендельс приєднався до патріотів, які спробували здійснити переворот, захопивши владу в кількох голландських містах. У вересні 1786 року він захищав Гаттем від військ штатгальтера, а у вересні наступного року захищав Амстердам від прусської армії, що вторглась в Нідерланди на допомогу Вільгельму V Оранському. Після того, як Вільгельм відновив свою владу, над Дендельсом нависла загроза смерті і він втік в Па-де-Кале. Там, у Франції, Дендельс став очевидцем подій Французької революції.

Він повернувся в Нідерланди в 1794 році генералом французької революційної армії під командуванням Шарля Пішегрю і командувачем Батавським легіоном. Дендельс допоміг Пітеру Вреде прийти до влади в результаті державного перевороту 25 січня 1798 року. Група, що стояла за Вреде, була невдоволена помірковано-консервативною більшістю в парламенті, що заважала прийняттю більш демократичної і централістської конституції. Однак, правління Вреде не принесло очікуваних результатів, і Дендельс підтримав черговий переворот 14 червня 1798 року, спрямований проти Вреде. В Батавській республіці Дендельс займав кілька політичних посад, однак був змушений піти у відставку, коли йому не вдалось запобігти англо-російському вторгненню в Голландію в 1799 році. Він відійшов від політики і зайнявся фермерством поблизу Герде (Гелдерланд).

Луї Бонапрат надав Дендельсу звання генерал-полковника в 1806 році, а в 1807 році призначив його генерал-губернатором Голландської Ост-Індії. Після довгої подорожі він прибув до Батавії 5 січня 1808 року і змістив губернатора Вісе. Першочерговою задачею Германа було звільнення Яви від британської армії.

На посаді генерал-губернатора Дендельс побудував нові госпіталі і військові казарми, нові зброярні в Сурабаї і Семаранзі а також військове училище в Батавії. Він зруйнував старий форт в Батавії і замінив його новим фортом в Местер Корнеліс (Джатінегарі). Також він побудував Форт Лодевейк (нід. Fort Lodewijk) в Сурабаї. Також він побудував нову будівлю для колоніального уряду. Однак найбільшим досягненням Дендельса було будівництво Великої Поштової Дороги (індонез. Jalan Raya Pos; нід. De Grote Postweg), що проходила по всьому північному узбережжю Яви, від Ан'єру до Панарукану. Дорога протяжністю 1000 км була побудована всього за один рік, протягом якого загинули тисячі яванських робітників.[2] Зараз це головна яванська дорога під назвою Дорога північного узбережжя (індонез. Jalur Pantura).

Крім реорганізації армії, Дендельс займався боротьбою з корупцією. Він відмінив десятину і надав всім релігіям рівні права. Він централізував владу на Яві і обмежив владу місцевих феодалів.

Однак, результати його роботи були неоднозначними. Руйнування традиційної системи взаємодії між голландцями і яванцями і використання підневільної праці при будівництві налаштували проти нього як голландську колоніальну еліту, відому як Oudgastenpartij, так і місцевих правителів. Успіхи боротьби з корупцією були сумнівні, а проте сам Герман досить збагатився. Зрештою, Дендельсу не вдалось зупинити британське вторгнення на Молуккські острови.

Коли Королівство Голландія було приєднане до Французької імперіїв 1810 році, Дендельс повернувся в Європу. В листопаді 1811 року він жив в Парижі. Він отримав звання генерала дивізії і командував 26 дивізією Grande Armée, сформованою з загонів з Бадену, Гессен-Дармштадту і Бергу. Він служив в складі IX корпусу під командуванням маршала Віктора, призначеного для резерву. В серпні 1812 року він отримав наказ рухатись на схід. 8 і 15 вересня Дендельс прибув до Вільнюса і Мінська відповідно. 11 жовтня його дивізія вийшла до Бабиновичів. 20 жовтня він отримав наказ рухатись на Вітебськ а 27 жовтня він захопив Бешенковичі. На наступний день температура впала нижче нуля, а 29 жовтня пішов сніг. 11 листопада ар'єргард і Дендельс прибули в Чашники. 14 листопада в битві під Смолянами французи втратили 3000 чоловік. Підрозділ Дендельса (загалом близько 4000 солдат) брав участь в битві на Березині, а з лютого по грудень 1813 року Дендельс командував польським гарнізоном Модлинської фортеці.[3] Це була остання фортеця на Віслі, що капітулювала.

Після падіння Наполеона король Віллем I і новий голландський уряд побоювались, що Дендельс може стати впливовим лідером опозиції і фактично заборонили йому в'їзд в Нідерланди, призначивши його генерал-губернатором Голландського Золотого Берегу (нині Гана). Після заборони трансатлантичної работоргівлі, Дендельс намагався перетворити неефективні голландські володіння в африканську плантаційну колонію. Спираючись на свій досвід в Ост-Індії, він розробив низку амбіційних інфраструктурних проєктів, включно з мережею доріг, з головною дорогою від Ельміни до Кумасі. Влада Нідерландів надала Дендельсу свободу дій і значний бюджет.

В 1817 році британці звинуватили Дендельса спробах відновити работоргівлю, яка на той час була заборонена як британцями, так і голландцями.[4]

Врешті, жоден із планів Дендельса не був здійснений, оскільки 2 травня 1818 він помер від малярії. Він був похований на Голландському кладовищі.[5]