Йоганн Баптист Зауер

Першою серйозною самостійною роботою польського каменяра став храм Петра і Павла у Вільнюсі. Туди його запросив сам литовський гетьман Міхал Казімеж Пац. Неординарність Зауера як гарного зодчого була відома вже і за межами його країни. Завдання, яке поставив замовник перед польським підрядником, було не з легких — звести храм, котрий мав би виразно виділитися з-поміж уже існуючих, і цим підкреслив би вищість ктитора над литовською знаттю. До Вільнюса майстер прибув уже з готовим дерев'яним макетом майбутнього костьолу. Меценатові проект сподобався, щоправда він вніс певні корективи в модель будівлі, але загалом залишив запропонований автором варіант. Останній нагадував схему церкви Іль Джесу в Римі (1575 рік, архітектори Д. Віньйола, Дж. дела Порта), яка започатковувала барочний архітектурний стиль. Петропавлівський храм збудували за чотири роки. Польський зодчий керував групою майстрів із 80-ти чоловік і виявив себе як прекрасний знавець будівничої справи, та умілий організатор величезного обсягу роботи над монументальним об'єктом. Й.-Б. Зауер особисто не зміг завершити костьол. Закінчив розпочате будівництво італійський зодчий Фредіані ді Лука, який не вніс відчутних змін у задум архітектора. Ще однією литовською роботою Йоганна став костьол монастиря ордену камальдулів поблизу Каунаса. Будівля зводилася сім років (з 1667-го по 1774-й рік). Першим її автором був чернець-венеціанець Людовико Фредо. А польському майстрові довелося вдосконалювати і завершувати розпочату справу до кінця.

Зведення Мгарського Спасо-Преображенського собору було найшвидшим із усіх серйозних попередніх робіт талановитого зодчого: церкву заклали у 1684 році, а основні «чорнові» роботи закінчили вже до 1687-го. Свою функцію автор виконав чітко й оперативно. Паралельно із храмозведенням архітектор забудовував монастирські келії та господарські приміщення. У серпні 1684 року він тимчасово виїздив до м. Глухова — для допомоги в облаштуванні нової парафіяльної церкви.

Ініціатором будівництва Троїцького монастиря був церковний діяч і письменник кінця XVII ст. архієпископ чернігівський Лазар Баранович. У 1672 році він переїхав у Чернігів із своєї колишньої резиденції в Новгороді-Сіверському. Свято-Троїцький собор був закладений у 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом і під керівництвом архітектора. Збудований коштом гетьмана України Івана Мазепи у 1695 році. Це визначна пам'ятка, яка розкриває шляхи становлення і розвитку архітектури українського бароко. Собор тринавний, шестистовпний, триапсидний. Він наслідує традиції храмового будівництва Русі. На верху собору сім барокових бань: головна баня вивершується над центром. Стіни собору, вікна, арковидні і квадратні ніші&nbsp рикрашені бароковими вертикальними та горизонтальними профільними лініями і напівколонками. У нішах містяться розписи. В другому ярусі Троїцького собору над входом знаходиться вікно у вигляді православного хреста.