Йододефіцит

Йододефіцит (йододефіцитний синдром) — розлади здоров'я, пов'язані з дефіцитом йоду. Розглядаються ВООЗ як найбільш поширені у всьому світі синдромальні ураження неінфекційного характеру. Згідно з даними ВООЗ у 2007 році близько 2 млрд осіб споживали йод в недостатній кількості, третина з них — діти шкільного віку. З ризиком йододефіциту щорічно народжується 38 млн дітей[1][2]
Йододефіцит може призводити до розвитку патології щитоподібної залози і розумових розладів різного ступеня тяжкості. Найбільш поширені з захворювань йододефіцитного характеру: ендемічний зоб, ендемічний кретинізм або вроджена розумова недостатність.

Зони йододефіциту за даними ВООЗ у розрахунку на 100000 населення.[3]
   немає даних
   менше 50
   50-100
   100-150
   150-200
   200-250
   250-300
   300-350
   350-400
   400-450
   450-500
   500-800
   понад 800
Йододефіцит
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5B5K.3
МКХ-10 E00-E02
DiseasesDB 6933
eMedicine med/1187
 Iodine deficiency у Вікісховищі

Епідеміологія

На йододефіцитний синдром хворіє більше 2 млрд людей на всіх континентах. Ендемічний зоб виявлено у 740 млн осіб, 43 млн осіб страждає від розумової відсталості внаслідок йододефіциту, на ендемічний кретинізм хворіє більше 6 млн чоловік.[2] Найбільш розповсюджений йододефіцит в країнах Африки і Південно-Східної Азії[4]

До йододефіцитних регіонів частіше належать гірські масиви й місцевості, віддалені від моря. Саме в цих регіонах спостерігається нестача йоду в ґрунтах. Люди, які живуть на узбережжях морів й океанів, жителі острівних держав, як правило, вживають в їжу велику кількість багатих на йод морепродуктів, тому вони, здебільшого, не страждають на дефіцит йоду.[5]

Згідно з результатами дослідження, проведеного у Великій Британії 2011 року, йододефіцит був виявлений у 70 % населення[6].

Фактори ризику

Нижче наведено список потенційних факторів ризику[7], які можуть спровокувати йододефіцит:

Клінічне значення

Йододефіцит може призводити до розвитку станів, а також доброякісних та злоякісних пухлин щитоподібної залози.

Кретинізм

Найчутливішою до нестачі йоду в організмі є нервова система. Тож у разі стабільного йододефіциту в дитини з раннього віку відбувається затримка психічного розвитку, а за класичної форми йододефіциту розвивається кретинізм. Такі діти малі на зріст, з непропорційними частинами тіла і різким відставанням у розумовому розвитку.

Зоб

Зоб або патологічне збільшення щитоподібної залози може виникати внаслідок йододефіциту. Гормони цієї залози не здатні синтезуватися без достатньої кількості йоду. Ці гормони беруть участь абсолютно в усіх функціях організму і, оскільки щитоподібна залоза є одним з елементів ендокринної системи, порушення в ній спричиняють розлад усієї системи. Тому часто в разі йододефіциту одночасно з хворобами щитоподібної залози спостерігаються порушення в діяльності всіх інших залоз.

Інші негативні впливи на організм

Порушення білкового, жирового та вуглеводного обміну нерідко сприяє затримці росту в дітей. Крім того, виходить з ладу функція імунної системи, зокрема фагоцитоз (процес поглинання деякими клітинами крові мікробів, вірусів, які потрапляють у кров, і таким чином очищення організму). У разі дефіциту йоду ці клітини є малоактивними. Тому спостерігаються нерідко захворювання, спричинені вірусами і бактеріями, з тривалим і часто ускладненим перебігом.

Профілактика

Вживання йодованої солі вважається найбільш ефективним підходом до профілактики йододефіциту.


Йодизм — перевищена концентрація мікроелементу в організмі людини, що є небезпечним. У групі ризику люди з туберкульозом, гіпертонією, хворобами шкіри, захворюваннями нирок.

При вживанні великої кількості йодованого масла, хліба, молока, солі – результатом буде дисбаланс організму.

Кількість небезпечного для організму йоду має вимірюватися мільйонними частками одного грама. Восени та взимку організм особливо чутливий до погодніх змін і варто поповнювати запаси йоду в крові. Лікарі у таких випадках призначають вітамін групи С, D, В, Е тощо. [10]

Примітки
  1. The Lancet, Volume 372, Issue 9633, Page 88, 12 July 2008
  2. Iodine deficiency in 2007: Global progress since 2003. Food and Nutrition Bulletin, vol. 29, no. 3 © 2008, The United Nations University.
  3. Mortality and Burden of Disease Estimates for WHO Member States in 2002 (xls). World Health Organization. 2002. Архів оригіналу за 30 червня 2019.
  4. In Raising the World's I.Q., the Secret's in the Salt, article by Donald G. McNeil, Jr., The New York Times, December 16, 2006.
  5. Кочергина И. И. Профилактика и лечение дефицита йода и эндемического зоба — Российский медицинский журнал. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  6. «Iodine status of UK schoolgirls: a cross-sectional survey». The Lancet 377 (9782): 2007-12. 11 June 2011.
  7. Knudsen N, Laurberg P, Perrild H, Bülow I, Ovesen L, Jørgensen T (October 2002). «Risk factors for goiter and thyroid nodules». Thyroid: Official Journal of the American Thyroid Association 12 (10): 879-88.
  8. The interactions between selenium and iodine deficiencies in man and animals. Arthur JR, Beckett GJ, Mitchell JH. — Nutrition Research Reviews. 1999 Jun;12(1):55-73
  9. Грекова Т. И., Бурлачук В. Т., Будиевский А. В. Курутько В. Н. Тиреоидные гормоны и нетиреоидная патология: профилактика и лечение. Петрозаводск, ИнтелТек, 2005, 250С.
  10. 21 жовтня – Всесвітній день йододефіциту. Все, що потрібно знати тернополянам про профілактику від нестачі йоду - iternopolyanyn.com. iternopolyanyn.com (укр.). Процитовано 29 жовтня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.