Йоже Плечник

Йоже Пле́чник (словен. Jože Plečnik, в Чехії також відомий як чеськ. Josip Plečnik, 23 січня 1872 Любляна — 7 січня 1957, Любляна) — словенський архітектор і містобудівник, який узяв значну участь у формуванні вигляду нинішньої Любляни, а також Праги, один з архітекторів оновленого Празького Граду.

Йоже Плечник
словен. Jože Plečnik
Народився 23 січня 1872(1872-01-23)[1][2][…]
Любляна, Австро-Угорщина[1]
Помер 7 січня 1957(1957-01-07)[1][2][…] (84 роки)
Любляна, СФРЮ[1]
Поховання цвинтар Жале
Країна  Долитавщина
 СФРЮ
Діяльність архітектор, викладач університету, містобудівник, дизайнер, педагог
Alma mater Віденська академія мистецтв
Вчителі Отто Вагнер
Відомі учні František Lydie Gahurad, France Tomažičd, Josef Fuchsd і Zdenko Silad
Знання мов словенська[2]
Заклад Faculty of Architectured і Люблянський університет
Членство Словенська академія наук та мистецтв
Magnum opus Костел Пресвятого Серця Господня на Виноградах, Bežigrad Stadiumd, Villa Loosd, Zacherlhausd, Fountain Karl-Borromäusd, Church of the Holy Ghostd, Національна й університетська бібліотека Словенії і цвинтар Жале
Нагороди

Плечник був одним з творців словенської архітектурної школи XX століття. Він еволюціонував від національної романтики до функціоналізму . У XX столітті довгий час після його смерті діяльність архітектора не приваблювала інтересу дослідників.[3]

Біографія

Йоже Плечник народився у Любляні в 1872 році третім сином Андрія і Гелени Плечник. Батько був конструктором меблів і з самого початку готував це місце для Йоже.[4]

Завдяки державній стипендії в 1888 році він поступив у торгово-промислове училище Граца, де почав навчання за спеціальністю «конструктор меблів». Важливу роль зіграло його знайомство зі студентами-будівельниками, через що він навчився креслити і був прийнятий креслярем до майстерні Леопольда Тейера.[4]

Несподівано помер батько Андрій Плечник. Мати і старший брат вирішили, що Йоже занадто молодий, щоб перейняти майстерню. В результаті він поїхав до Віденя, де два роки пропрацював. У своїх автобіографіях Плечник не любив згадувати цей відрізок життя.[4]

Плечник відвідував художні виставки. Його долали сумніви, що рутинна робота, якою він займався, це його доля. В 1893 році він спробував вступити до школи при Австрійському музеї прикладного мистецтва, але не був прийнятий. А в 1894 році він відвідав Міжнародну виставку, де загорівся бажанням стати архітектором.[4]

У 1894 році Плечник майже без архітектурної освіти прийшов до Отто Вагнера, щоб стати його учнем. Перше завдання на проект житлового будинку виявилося для нього занадто складним і він майже втратив надію, але не кинув це заняття. У приватній майстерні Вагнера Йоже Плечник швидко освоїв технічні розрахунки і геометрію. Коли минув рік, Плечник за порадою Вагнера знову подав заяву та вступив на кафедру архітектури Академії мистецтв Відня, яку завершив у встановлені три роки, в 1898 році.

Дипломний проект не був високо оцінений архітекторами, однак Плечник виграв Римську премію і здійснив поїздку до Італії, потім до Іспанії та Франції. Там він дізнався про смерть матері і повернувся до Любляни. В 1895 році місто зазнало руйнації землетрусом і багато архітектурних споруд було необхідно звести заново. Але молодий Плечник ще не був відомим і тому затребуваним. Через відсутність замовлень восени 1899 року поїхав назад в ательє Вагнера до Відня. Вагнеру якраз не вистачало колеги для робіт над Віденським метро, а Плечник знав проекти з самого початку, так як сам виконував багато креслень ще в 1884 році. Однак надовго він там не затримався. Після подорожі архітектура Відня стала здаватися йому бідною, а робота в ательє обмеженою. Він почав спільний проект з сином Вагнера, теж архітектором, якого теж звали Отто, але контакт у них не пішов і в 1900 році він пішов з ательє.[4]

Надалі спроектував багато споруд у Відні, Празі, Братиславі. Брав значну участь у перетворенні сучасного міста Любляна, в тому числі і після Другої світової війни.

У перше десятиліття нового століття молодий архітектор спроектував кілька приватних і житлових будинків у Відні, а в 1911 році він починає викладання в художньому ремісничому училищі міста Праги, продовжуючи свої пошуки з конструювання і дизайну меблів. Перший президент Чехословаччини Томаш Масарик запросив Плечника реконструювати Празький Град, для перетворення його в резиденцію національного лідера. Головним пам'ятником його перебування у Празі залишилася побудована за його проектом церква Пресвятого Серця Господня на Винограді, інтер'єр якої був також виконаний згідно його розробкам.

Творчість

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118594990 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Glancey J. Moderní Architektura: Nejvýznamnější Světové Stavby 20. Století. Vol 19. Praha: Albatros; 2004.
  4. Prelovšek, Damjan. Josip Plečnik: život a Dílo 1. vyd. Brno: ERA, 2002.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоже Плечник

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.