Кабардинці
Кабарди́нці (самоназва адыге, рос. кабарди́нцы) — один з корінних адизьких народів Північного Кавказу.
Кабардинці Адыге | |
---|---|
Кабардинська родина, 1905 | |
Кількість | понад 550 000 |
Ареал |
Росія: Кабардино-Балкарія |
Близькі до: | черкеси |
Мова | кабардинська мова |
Релігія |
мусульмани-суніти, частково православні |
Територія проживання
Кабардинці живуть в історичній області Кабарда́, що розташована в центральному Передкавказ'ї; за сучасним адміністративним поділом це переважно Кабардино-Балкарія, крім сходу республіки, а також частково південь Ставропольського краю й північно-західний окрай Північної Осетії. Кабардинці в РФ також живуть в інших суб'єктах Північного Кавказу, а за межами Росії — нащадки мухаджирів XIX й поч. ХХ століть, які іменують себе черкесами, в країнах Близького Сходу (Йорданія, Сирія) та Турчеччині.
Населення
Чисельність карачаївців у Росії за даними перепису населення 2002 року — 192 182 особи[1], з них 169 тис. чоловік — у Карачаєво-Черкесії, де вони становлять 38,5 % населення, бувши чисельно найбільшим народом республіки. Карачаївські общини є також у Казахстані, Узбекистані та країнах, куди карачаївці у різний час емігрували — США, Туреччині тощо.
Перепис населення в Україні 2001 року зафіксував проживання в країні 190 представників карачаївського етносу, з них 1/6 (35 осіб) як рідну вказали мову своєї національності, майже кожний восьмий (22 особи) рідною вважали українську, решта — переважно російську[2].
- Кабардинці (1881)
- Кабардинський вершник (1868)
- Кабардинці
Див. також
Примітки
- Перепис населення в Росії 2002 року (рос.)
- Перепис населення в Україні 2001 року (укр.)[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Исторические сведения о кабардинском народе: К 300-летию дома Романовых. — Киев: Типо-Литография «С. В. Кульженко», 1913. — XVI, 284 с.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кабардинці