Кавказька гадюка

Опис

Максимальн самці завдовжки досягають 47,5 см, самки — 60 см, хвіст — 7 — 8 см. Голова дуже широка, стиснута зверху, чітко відмежована від шиї. Кінчик морди закруглений. Носовий отвір прорізається в нижній частині носового щитка. Міжщелепний щиток торкається двох апікальних. На відміну від інших видів гадюк цього роду, в забарвленні переважають червоні та оранжеві тони. Нерідко зустрічаються особини чорного кольору, у яких, в порівнянні з меланістичною гадюкою Дінника, зберігаються елементи жовтого або червоного кольору на верхньо- або нижньогубних щитках. На верхній стороні тулуба по хребту проходить широка злегка зигзагоподібна смуга чорного або темно-коричневого забарвлення. Дуже часто темні плями на боків тіла зливаються в суцільну смугу. Голова зверху чорна, черево чорне без плям. Самці відрізняються від самок меншими розмірами тіла і меншим числом черевних щитків, відносно довшим хвостом і, відповідно, більшим числом підхвостових щитків (31 — 37 проти 22 — 30 у самок). Молоді особини мають яскраве червоно-коричневе забарвлення і характерний для дорослих малюнок, максимальна інтенсивність якого формується після першої зимівлі.

Розповсюдження

Кавказька гадюка поширена на південно-західних схилах Великого Кавказу від Михайлівського перевалу через Абхазію, західну Грузію, Аджарію до півночі Туреччини. По північному схилу Великого Кавказу мешкає до Майкопа на півночі й річки Уруштен на сході. Загалом ареал кавказької гадюки представлений двома фрагментами: північно — колхідським (західна Грузія, Абхазія і Краснодарський край Росії) і аджаро-лазистанським — Аджарія і Туреччина.

Спосіб життя

Кавказька гадюка населяє гірські та предгірні широколистяні ліси, субальпійські та альпійські луки до висоти 2500 метрів над рівнем моря. Часто живе в садах, на чайних плантаціях, у виноградниках. Популяція дуже нерівномірна — від 0,3 — 0,5 до 4 особин на гектар. Активний період із кінця березня до листопада, після чого впадає у сплячку. Зимує в міжгір'ях, норах тощо на глибині до 2 метрів. Полює в денний час. Харчується в основному мишеподібними гризунами, ящірками, птахами. Ця змія отруйна, небезпечна для людини.

Відмітні особливості

Від степової гадюки відрізняється яскравим забарвленням, від малоазіатскої — наявністю щитків, а не дрібних лусок на верхній поверхні морди, від звичайної гадюки ізольована географічно.

Примітки
  1. Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. (2009) Vipera kaznakovi: інформація на сайті МСОП (версія 2009) (англ.) 14 грудня 2008

Посилання
  • Orlov NL, Tuniyev BF. 1990. Three species in the Vipera kaznakowi complex (Eurosiberian Group) in the Caucasus: Their present distribution, possible genesis, and phylogeny. Asiatic Herpetological Research 3:1-36. (англ.)
  • Vipera kaznakovi TIGR reptile database (англ.)
  • «Земноводные и пресмыкающиеся СССР», А. Г. Банников, И. С. Даревский, А. К. Рустамов, изд. «Мысль», 1971 (рос.)
  • Гадюка Казанова, Кавказская гадюка Позвоночные животные России (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.