Кадниця

Ка́дниця село Богодухівського району Харківської області України. Кадниця підпорядкована Крисинській сільській раді.

  • Поштове відділення: Максимівське
село Кадниця
Садибний будинок у Кадниці
Садибний будинок у Кадниці
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Богодухівський район
Рада Крисинська сільська рада
Облікова картка Кадниця 
Основні дані
Засноване 1790
Населення 92 осіб
Площа 0,72 км²
Густота населення 128 осіб/км²
Поштовий індекс 62145
Телефонний код +380 5758
Географічні дані
Географічні координати 50°06′43″ пн. ш. 35°45′33″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
158 м
Місцева влада
Адреса ради 62144, Харківська обл., Богодухівський р-н, с.Крисине, вул.Робоча,1а,
Сільський голова Шаров Володимир Анатолійович
Карта
Кадниця
Кадниця
Кадниця
Мапа

Географія

Село Кадниця знаходиться біля балки Сизонів Яр в якому бере початок річка Кадниця. На річці невеликі загати. За 2 км на південь розташовані селище Горького та залізнична станція Зупинний пункт 198 км.

Історія

  • 1790 рік — дата заснування.

За архівною інформацією 1804 року — "Село Кадниця Харківського повіту. Власники: надвірний радник Іван Євстахович Куликівський, майорша Уляна Олексіївна Петрович, колезький радник Андрій Іванович Ковалевський. Дворів — 32, чоловіків — 129, жінок — 146, землі — 1404 десятин 1692 сажні. Велика частина земель в Кадниці також належала А. І. Ковальову — другу Григорія Савича Сковороди, так що, можливо, і сам Сковорода бував там. Також власником земель і садиби був Єгор Степанович Гордієнко. Він походив з роду сотника Сумського слобідського полку Григорія Доценко. Маєток йому було надано Петром І.

Ще одним власником земель в Кадниці був Підгоричані-Петрович Георгій Пилипович — граф, поручик. У 1833 р. він володів маєтком у с. Кадниця Богодухівського повіту. Мав сім'ю — дружину Віру, сина Валеріана — прапорщика, дочку Марію — яка була заміжня за майором фон Стель.

Що стосується самої садиби, то від неї зберігся дерев'яний різьблений садибний будинок. Садиба була побудована у самого озера на початку 19 століття першим її власником поміщиком Куликовським. З середини 19 століття вона перейшла у володіння дійсного статського радника Єгора Степановича Гордієнко. Дерев'яний будинок спочатку використовувався як житловий будинок, а в 1892 році Гордієнко організував там земську школу. У радянський час дерев'яний будинок став сільським клубом. Зараз садиба в жалюгідному стані: стіни обписані, каміни розбиті, а сам дерев'яний будинок розбирають на дрова.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 33 людей[1].

Економіка

  • Поруч із селом є кілька птахо-товарних ферм.

Також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.