Кайлаштіла – Ашугандж

Кайлаштіла – Ашугандж – газотранспортний коридор на північному сході Бангладеш, який постачає продукцію з основного видобувного регіону до газотранспортного хабу Ашугандж.

Джалалабад
Ашугандж
Беані-Базар
Кайлаштіла
Рашидпур
Бібіяна
Пункти, сполучені трубопроводами газотранспортного коридору

Ще у 1980-х роках блакитне паливо почало надходити з північного сходу країни по трубопроводу Хабігандж – Ашугандж. А в 1993-му став до ладу значно потужніший газогін Північ – Південь довжиною 175 км, діаметром труб 600 мм та максимальною пропускною здатністю 9,3 млн.м3 на добу, який проклали від газового родовища Кайлаштіла. Його траса проходила повз введене в експлуатацію у тому ж році родовище Рашидпур, яке під'єднали за допомогою перемички діаметром 500 мм.

У 2005 році газотранспортний коридор підсилили ще однією ниткою Рашидпур – Ашугандж, яка має довжину 82 км, діаметр 750 мм та пропускну здатність у 14,1 млн м3 на добу.

Поступово до газотранспортного коридору були під'єднані інші родовища регіону, як то:

- в 1999-му почалась розробка родовища Джалалабад, від якого до Кайлаштіли спорудили перемичку довжиною 15 км та діаметром 350 мм;[1]

- в 2001 році для видачі продукції з родовища Беані-Базар до Кайлаштіли проклали перемичку довжиною 18 км, діаметром 500 мм тта пропускною здатністю до 7 млн.м3 на добу;[2]

- у 2005-му до Рашидпуру почалась подача продукції родовища Моулаві-Базар, від якого спорудили перемичку довжиною 24 км;[3]

- в 2010-му завершили спорудження перемичики довжиною 42 км та діаметром 750 мм від газового родовища Бібіяна до клапанної станції Muchai поблизу Рашидпуру[4] (при цьому в середині 2010-х для видачі продукції з Бібіяни проклали потужніший газогін Бібіяна – Дхануа).

На завершальній ділянці траси до газотранспортного коридору може надходити ресурс з окремих виробничих майданчиків родовища Тітас.

Від газопроводу можуть живитись ТЕС Фенчугандж, ТЕС Кушияра, ТЕС Шахджибазар (до останньої ресурс може подаватись через перемичку, яка сполучає газотранспортний коридор Кайлаштіла – Ашугандж із вихідним пунктом згаданого на початку статті газопроводу Хабігандж – Ашугандж). Із кінцевого пункту маршруту в Ашуганджі блакитне паливо спрямовується на захід (трубопровід Ашугандж – Бхерамара) або до столиці і південно-східної частини країну (трубопровід Ашугандж – Бахрабад). В самому Ашуганджі споживачами можуть бути теплові електростанції компанії APSCL (ТЕС Ашугандж, ТЕС Ашугандж-Північ/Ашугандж-Південь) і менші генеруючі об’єкти компаній United Power, Midland Power та BPDB (втім, варто відзначити, що поява газового хабу Ашугандж була викликана наявністю поряд найбільшого газового родовища країни Тітас).

В 2012-му стала до ладу компресорна станція Muchai, яка дозволила збільшити пропускну здатність системи. Робочий тиск при цьому зріс із 6,2 МПа до 7,6 МПа.[5]

Примітки

  1. Mackenzie, Wood (31 березня 2021). Energy Research & Consultancy. www.woodmac.com (англ.). Процитовано 25 квітня 2021.
  2. :: GTCL - GAS TRANSMISSION COMPANY LIMITED. www.gtcl.org.bd. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 18 березня 2017.
  3. StackPath. www.ogj.com. Процитовано 25 квітня 2021.
  4. OIL AND GAS PIPELINE PROJECTS.
  5. Maiden gas compressor station opens. The Daily Star (англ.). 1 травня 2012. Процитовано 25 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.