Кайло

Ка́йло[1] (можливо, від нім. Keil — «клин»)[2] — ручний інструмент, вигнутий і загострений з одного або обох кінців; металевий молоток на довгому дерев'яному держакові для відколювання шматків ламких порід від масиву.

Кайло, Народний музей історії міста Торецька.

Застосовується з глибокої давнини, спочатку у вигляді оленячих рогів, пізніше з бронзи і сплавів заліза. Відомі одно-, двокінцеві кайла та з вставним лезом. Сліди від кайлоподібних знарядь знаходять на стінках гірничих виробок кам'яної доби (в Україні, наприклад, на стінках кремнієвидобувних штолень і шахт на Донбасі та на Правобережжі, в районі Білої Гори)[3].

Дотичні терміни
  • Кайловище — держак кайла[4]
  • Кайлувати — відбивати кайлом[5]

Див. також

Примітки
  1. Кайло // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  4. Кайловище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Кайлувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.