Кирка

Ки́рка[1][2], чока́н[3]  — ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного кінця молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.

Кирка
Кирка-мотика
Робота киркою

Слово «кирка» походить або від тур. kürek («лопата», «совок», «весло»), або від грец. κερκίς («човник», «великогомілкова кістка»)[4].

Різновиди
  • Кайло — двобічна кирка для кам'яного вугілля.
  • Кирка-мотика — двобічна кирка, один дзьоб якої чотиригранний, другий має форму лопаточки (мотики). Уживається для робіт на ґрунті.
  • Обушок — однобічна кирка
  • Оскард, дзьобань — молоток для карбування жорен.

Техніка безпеки при роботі з киркою

При недбалому ставленні або промаху киркою можна завдати надзвичайно небезпечного удару. Через досить значну масу кирки, її вістря може розтрощити кістку, завдати значних тілесних ушкоджень.

Бойове використовування

Кирка може слугувати зброєю. Варіант створений спеціально для військових цілей називається клевець.

Цікаві факти

Тіло Густава Кара, колишнього баварського держкомісара, що розігнав Пивний путч 1923 року[5] знайдено в лісі поблизу Мюнхена, його зарубали до смерті, ймовірно, кирками.

Див. також

Примітки
  1. Кирка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Кирка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  3. Чокан lang.slovopedia.org.ua
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  5. Spielvogel (1996) pp. 78-79.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.