Калач (місто)
Калач — місто (з 1945[3]) в Росії, адміністративний центр Калачіївського району Воронезької області та міського поселення Калач.
Координати 50°25′33″ пн. ш. 41°00′56″ сх. д.
|
.png.webp)
Населення — 18834 (2018 рік).
Географія
Місто розташоване біля злиття річок Толучіївка та Підгірна (сточище Дону), за 240 км від Воронежа.
До Калачіївського міського поселення відносяться:
- місто Калач,
- хут. Гаранькин,
- хут. Гриньов,
- хут. Злосний,
- хут. Крутий,
- хут. Николенков,
- хут. Рибкін,
- хут. Сереженков.
Історія
За археологічними розкопками, у ІІ тисячолітті до Р. Х. територію Калацької округи населяли стародавні землероби й скотарі. Протягом багатьох сторіч Калацьким степом хвиля за хвилею прокочувалися кочовики. З 1571 року в межах Калачіївського району організовується постійна громадська сторожова служба.
Постійні поселення виникають на початку XVIII століття. Їх засновують як вільні українські переселенці, так й українські козаки слобідського Острогозького полку. У 1715 році Воронезька губернська канцелярія дала припис про створення поселення — слободи Калач. Торговельне значення слободи зросло, коли у 1896 році була побудована залізниця.
В роки Російської громадянської війни край опинився плацдармом запеклих боїв.
30 липня 1928 році Калач стає центром новоутвореного Калачіївського району.
Не залишився осторонь Калачіївський район в роки німецько-радянської війни. Понад 15 тисяч воїнів билися на різних фронтах, з них понад 9 тисяч не повернулися з поля бою. 17 калачіївців стали Героями Радянського Союзу.
10 січня 1945 року село Калач перетворено на місто районного підпорядкування Указом Президії Верховної Ради РРФСР.
У 1960 році прийняв перше зерно найбільший в області елеватор. У 1970—1980 роки в передмісті Калача були пущені в експлуатацію великі підприємства: цукровий і сироробний заводи, м'ясокомбінат, електричні мережі, трансгаз.
На території Калачіївського району розташовано понад 100 пам'яток історії, культури, архітектури.
Клімат
Клімат міста помірно континентальний, з відносно холодною зимою й жарким, посушливим літом.
| Клімат Калача (норма 1981—2010 рр ..) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Січ. | Березень | Кві. | Травень | Червень | Липень | Серп. | Сен. | Окт. | Листоп. | Дек. | Рік |
| Середня температура, °C | -6,1 | -6,5 | -1 | 8,4 | 15,1 | 19,3 | 21,2 | 19,9 | 13,7 | 7,2 | -0,2 | -4,9 | 7,2 |
| Норма опадів, мм | 42 | 33 | 29 | 24 | 37 | 57 | 57 | 35 | 50 | 40 | 43 | 42 | 489 |
| Джерело: ФГБУ "ВНИИГМИ-СЦД" | |||||||||||||
Господарство
- цукровий завод
- харчовий комбінат
- завод з виробництва сиру
- комбінат хлібопродуктів Калачеевский
- завод будматеріалів
- авторемонтні заводи
- видобуток крейди (видобуток припинено)
У мистецтві
Згадується в пісні «Ешелонна (Пісня про Ворошилова)» на слова Осипа Количева.
Культура
Кінотеатри
- Кінотеатр Ювілейний
Будинку культури
- РДК Ювілейний
- ДК Заброденський
- ДК ім. В. І. Чапаєва
Пам'ятки історії та архітектури
- Пам'ятник В. І. Леніну
- Пам'ятник Жаку Якобину
- Пам'ятник В. Ф. Маргелову
- Пам'ятник Є. О. Родіонову
- Калачіївська крейдяна печера
- Храмовий комплекс Успенської церкви (XVIII—XX століття. Пам'ятка архітектури)
- Успенська церква (1750 рік. Пам'ятка архітектури)
- Будинок Лисицина (Калач, вулиця 9 Січня, 3; початок XX сторіччя. Пам'ятка архітектури)
- Будівля початкової школи (Калач, площа Леніна, 10; XIX сторіччя. Пам'ятка архітектури)
- Житловий будинок (Калач, Червоноармійська вулиця, 3; XIX сторіччя. Пам'ятка архітектури)
- Житловий будинок (Калач, площа Леніна, 6; 1900 рік. Пам'ятка архітектури)
Освіта
У місті Калач діють освітні установи і організації. На сьогоднішній день працюють: Калачіївська гімназія № 1
Примітки
- ОКТМО. 179/2016. Центральний ФО
- 26. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики.
- СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 114.(рос.)
Література
- Воронізька енциклопедія: У 2 т. / Гл. ред. М. Д. Карпачов. — Вороніж: Центр духовного відродження Чорноземного краю, 2008. — Т. 1: А—М. — 524 с., іл., карти. — ISBN 978-5-900270-99-9.