Маргелов Василь Пилипович

Василь Пилипович Маргелов
біл. Васіль Піліпавіч Маргелаў
Ім'я при народженні	Маркелов Василий Филиппович
Прізвисько	Батя, Десантник № 1
Народження	27 грудня 1908 (9 січня 1909); Катеринослав
Смерть	4 березня 1990 (81 рік); Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	піхота, повітряно-десантні війська
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і United Belarusian Military Schoold
Роки служби	1928–1990
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Формування	8-ма стрілецька дивізія; 122-га стрілецька дивізія; 3-тя гвардійська стрілецька дивізія
Командування	Командувач повітряно-десантних військ СРСР; 37-й гвардійський стрілецький корпус; 49-та гвардійська стрілецька дивізія; 76-та повітряно-десантна дивізія
Війни / битви	Вторгнення СРСР до Польщі; Радянсько-фінська війна; Німецько-радянська війна; Операція «Дунай»
Діти	Anatoly Margelovd, Vitaly Margelovd і Aleksandr Margelovd
Автограф
Золота медаль «Артур Беккер»
	Маргелов Василь Пилипович у Вікісховищі

Васи́ль Пили́пович Марге́лов (27 грудня 1908 (9 січня 1909)(19090109) — за новим стилем) Катеринослав — 4 березня 1990, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії, Командувач повітряно-десантних військ Радянського Союзу (1954–1959, 1961–1979), Герой Радянського Союзу, лауреат Державної премії СРСР, десантник СРСР № 1.

Біографія

Народився в м. Катеринославі у бiлоруськiй родині.

В 1921 — закінчив церковноприходську школу. Ще підлітком працював вантажником, теслярем, розвозив пошту. В тому ж році пішов учнем в шкіряну майстерню, невдовзі потому став помічником майстра.

У 1923 — працює чорноробом в місцевому «Хлібопродукт». Вступає в комсомол.

З 1924 — по комсомольській путівці їде в Катеринослав на шахту ім. М. І. Калініна чорноробом, потім стає коногоном. За станом здоров'я вимушений змінити рід діяльності.

У 1925 — направлений лісником до ліспромгоспу, в Білорусь.

Початок служби в армії

У Червоній армії з 1928 року.

У 1931 році закінчив Об'єднану Білоруську військову школу.

У 1933 — призначається на посаду командира взводу в Мінське військове піхотне училище ім. М. І. Калініна. З лютого 1934 — помічник командира роти. З травня 1936 — командир кулеметної роти. З жовтня 1939 — командир батальйону.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Під час ведення бойових дій — командир Окремого розвідувального лижного батальйону 596-го стрілецького полку 122-ї дивізії. Під час однієї з операцій Маргелов захоплює в полон офіцерів Генерального штабу Швеції. 21 березня 1940 отримує звання майор.

З жовтня 1940 — командир 15-го окремого дисциплінарного батальйону.

Німецько-радянська війна

За три дні до початку німецько-радянської війни призначається командиром 3-го стрілецького полку 1-ї мотострілецької дивізії.

21 листопада 1941 — призначений командиром 1-го Особливого лижного полку моряків ЧБФ. Після битв на Ладозькому озері якийсь час знаходився в шпиталі.

З 22 січня 1942 — отримав призначення на посаду командира 218-го стрілецького полку 80-ї стрілецької дивізії 54-ї армії Ленінградського фронту. Липень 1942 — прийняв під своє командування 13-й гвардійський стрілецький полк 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. 28 червня 1942 — отримав звання підполковник.

8 січня 1943 — призначений начальником штабу 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. З 11 квітня 1943 — заступник командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії.

З 11 листопада 1943 — виконує обов'язки командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії, а з 10 січня 1944 — командира 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. з якою 13 березня 1944 успішно форсував р. Дніпро та брав участь у звільнені міста Херсон, за що йому було присвоєно звання Герой Радянського союзу. Якийсь час знаходився в госпіталі.

25 березня 1944 — призначений командиром 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. 13 вересня 1944 — отримав звання генерал-майор.

Перші післявоєнні роки

У період з 29 січня 1946 по лютий 1948 навчався у Військовій Академії Генерального Штабу імені К. Е. Ворошилова. З 19 травня 1948 року після закінчення Військової Академії — командир 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії.

15 квітня 1950 — за успіхи 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії в бойовій підготовці генерал-майор В. П. Маргелов Наказом міністра Збройних сил СРСР призначений командиром 37-го гвардійського повітряно-десантного Свірського Червонопрапорного корпусу на Далекий Схід. У 1950–1954 роках — командир повітряно-десантного корпусу.

З 1954 року по 1959 рік — командувач повітряно-десантних військ Радянського Союзу.

В 1959–1961 роки — заступник командувача повітряно-десантних військ.

З 1961 по січень 1979 року — командувач повітряно-десантних військ.

25 жовтня 1967 — Постановою Ради Міністрів командувачеві ПДВ В. П. Маргелову присвоєне високе військове звання «генерал армії».

4 грудня 1968 — рішенням Ради Військовою ордени Леніна Червонопрапорною ордени Суворова академії імені М. В. Фрунзе Маргелову В. П. присуджений вчений ступінь кандидата військових наук.

З 1979 року — в групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Почесні звання

Герой Радянського Союзу.
Почесний громадянин Херсону.
Почесний солдат військової частини ПДВ.
Лауреат Державної премії СРСР.

Вшанування

В. П. Маргелову встановлені пам'ятники в Дніпрі, Кривому Розі, Сімферополі, Сумах, Херсоні, Маріуполі, Житомирі

21 лютого 2010 в Херсоні встановлено бюст Василя Маргелова. Бюст генерала розташований в центрі міста біля Палацу молоді на вулиці Перекопській
У вересні 2011 у Сумах відкрили пам'ятник-бюст легендарному командувачу радянських повітряно-десантних військ, генералу армії, Герою Радянського Союзу Василю Маргелову. Автором архітектурного рішення став сумчанин Едуард Голованов, а скульптором — харків'янин Едуард Гурбанов. На спорудження пам'ятника пішло близько 6 тисяч доларів.[1]
08 грудня 2012 в Маріуполі на площі Ленінського комсомолу відбулося урочисте відкриття пам'ятника-бюста Маргелову Василю Філліповичу, який у роки Другої світової війни брав участь у вигнанні нацистських окупантів з Донбасу в складі третьої гвардійської стрілецької дивізії. Автор пам'ятника — харківський скульптор Едуард Гурбанов
Пам'ятник Василю Пилиповичу, ескіз якого зроблений з відомої фотографії в дивізійній газеті, на якій той, будучи призначеним комдивом 76-й гв. пдд, готується до першого стрибка, — встановлений перед штабом 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир)

Світлини

Пам'ятник генералу армії Маргелову у Дніпрі (2 серпня 2006 р.)
Бронзовий барельєф Маргелову В. П. на Козацькій площі (Дніпро)

Див. також

Література

«Десантник № 1 генерал армии Маргелов», Александр В. Маргелов совместно с Василием В. Маргеловым, изд-во «ОЛМА-ПРЕСС», Москва, 2003
Иванов Н. Ф. «Операцию „Шторм“ начать раньше…». Роман. — М.: Воениздат, 1993
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
Лурье В. М. Адмиралы и генералы ВМФ СССР: 1946—1960. М., 2007
Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период ВОВ 1941—1945.
Крылья десантников. Подполковник Евгений ГУЛАК, капитан-лейтенант Леонид ЯКУТИН (фото). «Советский воин» № 18, 1972
СЛОВО О КОМАНДУЮЩЕМ. Павленко П. Ф. Москва, ноябрь 1993
МАРГЕЛОВ — ОТЕЦ ВДВ, «Commandos» — «КОМАНДОС», № 9, 1997
Человек-легенда. Воздушно-десантные войска России. 70 лет ВДВ, стр. 172—173. Г. И. Шпак, В. А. Казанцев, В. А. Круглов. Под общей редакцией доктора педагогических наук, профессора, командующего ВДВ России генерал-полковника Г. И. Шпака. Москва 2000
ВОЗДУШНО_ДЕСАНТНЫЕ ВОЙСКА, сборник. Составитель А. Г. Шпак. Москва, изд-во «Голос-Пресс», 2003
Костин Б.А. Маргелов. — М. : Молодая гвардия, 2005. — 318 с. — (Жизнь замечательных людей: Сер. биогр.; Вып. 955) — 5 000 прим. — ISBN 5-235-02846-5. (рос.)

Примітки

У Сумах відкрили пам'ятник улюбленому генералу десантників

Посилання

Маргелов Василь Пилипович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Сайт про В. Ф. Маргелова (рос.)
ДЕСАНТНИК НА ВСЕ ВРЕМЕНА
Маргелов Василий Филиппович
Он такой один
Маргелов Василий Филиппович
Маргелов Василий Филиппович

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] У Сумах відкрили пам'ятник улюбленому генералу десантників