Калигурка
Калигурка[1][2][3][4] — річка в Україні у Катеринопільському районі Черкаської області. Права притока річки Великої Висі (басейн Південного Бугу).
| Калигурка | |
|---|---|
| Витік | на південно-східній стороні від села Ступичне |
| • координати | 48°51′59″ пн. ш. 31°13′01″ сх. д. |
| Гирло | Велика Вись |
| • координати | 48°46′09″ пн. ш. 31°12′59″ сх. д. |
| Похил, м/км | 3,1 |
| Басейн | Південного Бугу |
| Країни: | |
| Довжина | 10 км |
| Площа басейну: | 72,2 км² |
| Ідентифікатори і посилання | |
Опис
Довжина річки 10 км, похил річки 3,1 м/км , площа басейну водозбіру 72,2 км² [3]. Формується декількома струмками та багатьма загатами[1][2][4].
Розташування
Бере початок на південно-східній стороні від села Ступичне. Тече переважно на південний схід через села Мокру Калигірку, Єлизаветку і на північно-західній околиці села Іванівки впадає у річку Велику Вись, ліву притоку річки Синюхи.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Суха Калигірка.
Цікаві факти
- У XX столітті на річці існували молочно-тваринні ферми (МТФ) та багато газових свердловин[2].
- У селі Мокра Калигірка річку перетинає автошлях Т 2409[4] (автомобільний шлях територіального значення у Черкаській та Київській областях. Пролягає територією Золотоніського району через Золотоношу — Драбів — Шрамківку до перетину з М03 в Бориспільському районі Київської області. Загальна довжина — 61,5 км.).
Примітки
Джерела
- [http://www.etomesto.ru/shubert-map/26-9/ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVI, лист: 9. Показаны территории: Киевской губернии, Подольской губернии, Херсонской губернии.
- Топографічна карта Главного штабу М-36-111. Мокра Калигірка. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 63. — (№ 938).
- Річка Калигурка на Google.Maps
Посилання
- Elizawetka, ... nad rz. Kalihorka, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 345. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.