Калмицька
Калмицька[1][2][3] — річка в Україні у Нікольському районі Донецької області. Права притока річки Кальчик (басейн Азовського моря).
| Калмицька | |
|---|---|
| Витік | на південно-західній стороні від села Труженка |
| • координати | 47°21′51″ пн. ш. 37°12′02″ сх. д. |
| Гирло | Кальчик |
| • координати | 47°21′54″ пн. ш. 37°20′27″ сх. д. |
| Похил, м/км | 8,4 |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | 13 км |
| Площа басейну: | 89,5 км² |
| Ідентифікатори і посилання | |
Опис
Довжина річки 13 км, похил річки 8,4 м/км, площа басейну водозбору 89,5 км²[4], найкоротша відстань між витоком і гирлом — 10,57 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,23[5]. Формується багатьма балками та загатами[1][2][3].
Розташування
Бере початок на південно-західній стороні від села Труженка. Спочатку тече на південний схід, далі тече переважно на північний схід і у селі Малоянисоль впадає у річку Кальчик, праву притоку річки Кальміусу.
Цікаві факти
- У пригирловій частині у селі Малоянисоль річку перетинає автошлях Т 0518[5] (автомобільний шлях територіального значення у Донецькій та Запорізькій областях. Пролягає територією Волноваського, Пологівського та Маріупольського районів через Багатир — Велику Новосілку — Нікольське. Загальна довжина — 118,8 км.).
- У XX столітті на річці існували водокачки, молочно,- вівце-тваринні ферми (МТФ, ВТФ) та багато газових свердловин[2].
Примітки
- Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVIII, лист: 16. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского
- Генеральний штаб // Волноваха // Україна Донецька, Запорізька області // Система координат 1942 р.
- openstreetmap
- [file:///C:/Users/Wikipedia/Desktop/Kataloh_richok_Ukrainy%20(1).pdf file:///C:/Users/Wikipedia/Desktop/Kataloh_richok_Ukrainy%20(1).pdf]
- https://www.google.com.ua/maps/@47.3512601,37.2974082,14z?hl=uk
Джерела
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 135. — (№ 2332).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.