Кальницька Людмила Степанівна

Народилася 8 листопада 1938 року в місті Житомирі (тепер Україна). У 1966 році закінчила Київський художній інститут. Працювала у Києві: у 1967 році працювала викладачем у Художній середній школі імені Тараса Шевченка; з 1968 року — редактором з питань образотворчого мистецтва на Республіканському телебаченні; у 1970–1973 роках викладала у Художньо-промисловому технікумі, у 1974–1975 роках — в Київському університеті. З 1975 по 2007 рік — доцент кафедри історії української музики і народної творчості Національної музичної академії України; з 2010 року — доцент кафедри мистецтвознавства та гуманітарних наук Інституту художнього моделювання та дизайну. Живе в Києві, в будинку на вулиці Великій Житомирська № 34, квартира 7[1].

Підготувала авторські телепрограми:

• «Михайло Дерегус — співець України»;
• «Євген Лисик — художник Львівського оперного театру»;
• «Азбука революції (Плакатне мистецтво України)»;
• «Анатоль Петрицький — зачинатель нового художнього стилю».

Авторка статей:

• «Эстетическое воздействие монументального искусства» // «Этика и эстетика», 1978, випуск 21 (рос.);
• «Мемориалы Украины в формировании интернациональных и патриотических качеств» // «Образотворче мистецтво», 1979, № 3 (рос.);
• «Духовність як важлива категорія перехідної доби» // «Збірник Академії педагогічних наук» (Київ, 2004);
• «Хронотопічність як функція цілосності розвитку культури» // «Науковий вісник» (Київ, 2005, випуск 43, книга 2).

Уклала альбом «Скульптор В. Клоков» (Київ, 1980).

• Капица М. В. Кальницька Людмила Степанівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

[[Категорія:Мистецтвознавці СРСР]