Камаганцев Анатолій Валерійович

1985 року родина Камаганцевих переїхала в Амурську область, проживали у військовому містечку. 1987-го батько Анатолія Валерій Аркадійович загинув на будівництві Байкало-Амурської магістралі, сім'я повернулася до Кривого Рогу. 1995 року переїхала до Грузького (Криворізький район), де Анатолій здобув середню освіту. 1997-го пішов працювати різноробом рільничої бригади № 2 КСП села Новолозуватське, в селі Лозуватка закінчив курси тракториста. Строкову службу пройшов на Одещині. Демобілізувавшись, працював у Криворізькому таксопарку водієм; закінчив курси електромонтера, працював на підприємствах Кривого Рогу.

Мобілізований 14 червня 2014 року. Солдат, лінійний наглядач 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору».

Загинув у районі міста Іловайськ під час обстрілу механізованої колони — Анатолій їхав у першій машині колони із 7 автівок. Зазнав поранень у потиличну частину, у ключицю, травм, несумісних із життям.

Похований у селі Грузьке.

• Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку", нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).
• Присвоєне звання Почесного громадянина Криворізького району (посмертно).

• Указ Президента України від 22 січня 2018 року № 12/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
• Камаганцев Анатолій Валерійович
• Грузький НВК