Байкало-Амурська магістраль

У 1903 тихоокеанський порт Владивосток з'єднаний з російською залізничною мережею Китайсько-Східною залізницею, що належала Російській імперії, але проходила через територію китайської Маньчжурії.

У 1916 введена в дію частина трансибірської магістралі, що йшла вже російською територію вздовж китайського кордону. Проте, через близькість кордону вздовж усієї довжини гілки, магістраль залишалася вразливою у військовому плані.

Студентки на будівництві БАМу

Перші ділянки шляху були побудовані в 1930-ті ув'язненими спеціально організованого для цих цілей Бамлагу з адміністрацією у місті Свободний. На будові було задіяно понад 400 тисяч в'язнів. Керував будівництвом начальник робіт Байкало-Амурської магістралі Нафталій Френкель.

У січні 1942 за рішенням Державного Комітету Оборони з БАМу були зняті ланки залізниці і ферми для будівництва залізниці Сталінград-Саратов-Сизрань-Ульяновськ (Волзька рокада).

Після Німецько-радянської війни підрозділ Амурлаг продовжував будівництво східної ділянки Комсомольськ — Ургал. До розформування Амурлагу була відсипана насип на всій ділянці, укладені колії, побудовані мости на ділянці Комсомольськ-2 — Березовий (Постишево). Ділянка експлуатувалася Комсомольським об'єднаним господарством залізничного транспорту, контора і депо якого знаходилися в селищі Хурмулі Комсомольського району.

У 1967 відновлені проєктні роботи.

Ухвалою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 8 липня 1974 «Про будівництво Байкало-Амурської залізниці» були виділені необхідні кошти для будівництва залізниці першої категорії протяжністю 3100 км, другої залізниці Тайшет — Лена — 740 км, ліній Бамовська — Тинда і Тинда — Беркакіт 400 км. У 1970-х БАМ оголошений всесоюзним комсомольським будівництвом. Основна частина дороги будувалася більше 12 років — з 5 квітня 1972 року по 27 жовтня 1984 року, а Північномуйський тунель відкрили у 2003 році.

Вокзал станції Новий Ургал, збудований посланцями України

Багато селищ і станцій БАМу було зведено однією республікою або містом. Так, Тинда була побудована москвичами, Сєверобайкальськ — ленінградцями, Новий Ургал — українцями, селище Улькан — азербайджанцями, станція Алонка — молдованами, вірменами — Кюхельбекерську і Звьоздну; білорусами — Муякан; грузинами — Ікаб'ю і Нию; казахами — Нову Чару; латишами — Таксимо; литовцями — Новий Уоян; туркменами — станцію Ларба; таджиками — Солони; узбеками — Куанду і Леприндо; естонцями — Кічеру. Багато роз'їздів та станцій було побудовано жителями РРФСР: Тамбовської області — Хурумулі; Новосибірської — Тунгала та Постишево; Пензенської— Амгунь; Волгоградської — Джамку; Саратовської — Гербі; Куйбишевської — Етиркен; Ульяновської — Іжак; Свердловської — Кувикта и Хорогочі; Пермської — Дюгабуль; Челябінської — Юкталі; Ростовської — Киренга; Тульської — Марева; Московської — Тутаул та Діпкун; Алтайського краю — Еворон; Красноярського краю — Февральськ; Хабаровського краю — Сулук; Ставропольського та Краснодарського країв — Лену; Башкирії — Верхнєзейськ. Жителі Чечено-Інгушської, Дагестанської та Північно-Осетинської АРСР працювали на будівництві Кунерми.

Велика вузлова залізнична станція в Тинді

Краєвид на БАМі, Іркутська область

Після розпаду Радянського Союзу обсяг перевезень на БАМі критично знизився, селища вздовж магістралі втратили значну частку населення[1][2].

Станом на 2006 рік БАМ адміністративно розділений. Східна частина БАМу зараз є частиною Далекосхідної залізниці, західна частина — Східно-Сибірської залізниці. Від відгалуження БАМу — лінії Тинда — Беркакіт продовжується будівництво на північ нової Амуро-Якутськой магістралі (АЯМ). У 2004 році відкритий рух від Алдана до Томмота, у 2013 — до станції Кердьом (недалеко від Покровська, на іншому березі Лени), далі в перспективі — до Якутська.

На 2006 рік по АЯМу здійснюється пасажирський рух до ст. Томмот (570 км від роз. Бестужево на БАМі), вантажний — до ст. Амга (672 км), робочий, — до ст. Кирбикан (735 км). Існує декілька варіантів завершення лінії в районі Якутська, від найпростішого: будівництва станції у Нижньому Бестяху на правому березі Лени, до найбільш витратного: будівництва залізничного моста за 70 км вище за течією Лени і залізничного вокзалу безпосередньо в Якутську.

• Найвідомішими будівельниками БАМу, про яких часто писала радянська преса, були бригадири шляхоукладчиків, герої соціалістичної праці, українці — Олександр Бондар та Іван Варшавський.[9]
• Союз першопрохідників БАМу у 1993 році виступив з ініціативою створення Байкало-Амурської Демократичної Республіки. Голова Союзу Михайло Калашников пообіцяв в інтерв'ю, що мешканці призалізничних селищ утворять свій уряд та будуть самі розпоряджатися багатством своєї економічної зони[10].
• БАМ є одним із напрямків екстримального туризму в Росії[11].

Поштова марка СРСР, 1975рік

• Найпопулярніша пісня про БАМ: «Багульник»[12] муз. В. Шаінського, слова І. Морозова, у виконанні вокально-інструментального ансамблю «Самоцветы»
• Радянська комуністична преса іноді визнавала, що у будівництві магістралі беруть участь будівельні війська СРСР («стройбат»). Про використання на будівництві БАМу примусової праці засудженних до ув'язнення «зеків», як зазвичай на всіх радянських «комсомольских будовах», ніколи відкрито не повідомлялось. Однак у народі стійко ходило прислів'я: «ЗеК (з/к) — розшифровується як „Забайкальський Комсомолець“».
• Інша розшифровка абревіатури БАМ — «Брежнев Абманывает Молодежь»[13]
• Частівки: «Там, где раньше тигры срали, / мы проложим магистрали. / Приезжай ко мне на БАМ: / я тебе на рельсах дам».

• Медаль «За будівництво Байкало-Амурської магістралі»
• Транссибірська магістраль
• Сахалінський тунель
• Великі будови комунізму

• БАМ. Легендарная Байкало-Амурская магистраль(рос.)
• 40 лет БАМу. Специальный проект ИТАР-ТАСС (рос.)
• Даешь БАМ! История последнего сверхпроекта Советского Союза(рос.)
• Е. Козловский «БАМ: как все начиналось»(рос.)
• Татьяна Воронина. Память о БАМе. — «Неприкосновенный запас» 2009, № 2(64)(рос.)
• Анекдоти про БАМ. — Енциклопедія Йосипа Раскіна
• БАМ, Солнце в небе светит мудро (сообщество повящённое БАМу в ЖЖ)