Камалов Рафік Ханафійович

Рафік Ханафійович Камалов (нар. 21 листопада 1950(19501121)) — радянський та український військовий стоматолог, Заслужений лікар України (1996)[1], кандидат медичних наук (2006)[2], полковник медичної служби.

Рафік Ханафійович Камалов
Народження 21 листопада 1950(1950-11-21) (71 рік)
м.Кізел Пермської області РРФСР
Країна  СРСР →  Україна
Рід військ  Медична служба
Роки служби 1973–2005
Звання  Полковник медичної служби
Війни / битви Радянсько-афганська війна
Нагороди
Заслужений лікар України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 21 листопада 1950 року в місті Кізел Пермської області РРФСР у родині службовців. Після закінчення кизельської середньої школи рік працював на шахті міста Гримячинськ Пермської області. У 1968 році вступив до Пермського державного медичного інституту зі спеціальності «Стоматологія».

У 1973 році, після закінчення інституту був призваний на строкову військову службу.

Після демобілізації в 1975 році працював в Ольській райлікарні Магаданської області лікарем-стоматологом.

У 1976 році став кадровим офіцером. Під час проходження служби обіймав наступні посади: лікаря-стоматолога танкового полку, начальника зуболікувального кабінету, начальника медичного пункту полку.

У 1987—1989 роках брав участь у радянсько-афганській війні: лікарем медичного пункту 177 мотострілкового полку 108 мотострілкової дивізії; лікарем-спеціалістом ортопедичного відділення, начальником зуботехнічної лабораторії 40-ї загальновійськової армії в Кабулі; був заступником, потім начальником 76 стоматологічної поліклініки в Кабулі.

У 1989 році призначений начальником 147-ї Стоматологічної поліклініки Київського військового округу (з 1993 року — Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України).

В 1992 році прийняв присягу на вірність народу України і був призначений начальником Центральної стоматологічної поліклініки — Головним стоматологом Міністерства оборони України.

У 2002 році закінчив Українську Академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління».

У квітні 2005 року звільнився з військової служби. Продовжив працювати на тій же посаді.

В 2006 році захистив кандидатську дисертацію в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.

У листопаді 2010 року призначений на посаду Тимчасово виконуючого обов'язки Директора Військово-мединого департаменту Міністерства оборони України. З вересня 2011 року вже на посаді Директора Військово-медичного департаменту МО України (Головного державного санітарного лікаря МО України).

У червні 2012 призначений начальником Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України — лікарем-стоматологом[3].

Громадська діяльність

Р. Х. Камалов був обраний головою правління Спілки ветеранів Афганістану Печерського району міста Києва

Нагороди

За вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, патріотичне виховання молоді та активну громадську діяльність, відзначений:

Також був нагороджений і радянськими орденами:

Примітки
  1. Указ Президента України від 4 грудня 1996 року № 1153/96 «Про присвоєння почесних звань військовослужбовцям і службовцям Збройних Сил України»
  2. Дисертація Р. Х. Камалова у базі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
  3. Назка Міністра оборони України № 375 від 01.06.2012
  4. Указ Президента України від 14 лютого 2019 року № 36/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
  5. Указ Президента України від 15 лютого 2013 року № 77/2013 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.