Камбоцола
Камбоцола (також камбозола) — сир з коров'ячого молока з білою пліснявою ззовні і прожилками блакитної плісняви всередині[1].
Камбозола | |
---|---|
| |
Країна походження | Німеччина |
Основа | коров'яче молоко |
Пастеризованість | пастеризоване |
Структура | м'який |
Жирність | 25-30% |
Загальні відомості
Сир Камбозола створений у 1980 році баварськими сироварами і є результатом поєднання двох сортів делікатесних сирів — Горгонзола і Камамбер. Звідси назва: «Камбозола» = «Камамбер» + «Горгонзола», яка була запатентована німецькою компанією Kaserei Champignon Hofmeister. Зовні і за смаковими якостями сир Камбозола нагадує сир Камамбер, однак, завдяки вкрапленням блакитний цвілі, смак гостріший і насиченіший.
У Німеччині Камбозола є абсолютним лідером продажу серед сирів м'якої консистенції з благородною блакитною цвіллю.
У 1998 році сир Камбозола був удостоєний вищого призу «Три зірки» французького кухаря зі світовим визнанням Поля Бокюза, володаря титулу «Кухар століття»[2].
Виробництво
Для виробництва сиру використовується цвіль Penicillium roqueforti, за допомогою якої готують такі сири, як Горгонцола, Рокфор і Блю Стілтон.
М'яка консистенція досягається шляхом додавання вершків.
Характеристика
Колір світло-жовтий, з невеликими вкрапленнями зеленої плісняви, на поверхні присутня м'яка біла цвіль, що є типовим для цих сирів.
Аромат — ніжний, з вираженими нотками сирих печериць.
Консистенція — м'яка, пастоподібна.
Післясмак — тривалий, грибний[3].
Вживання
Добре поєднується з пряними білими винами або з сухими витриманими червоними. Використовується при приготуванні сирної тарілки, при цьому його рекомендують викладати за годину до подачі до столу. Камбоцола добре смакує з фруктами, соусами, ідеально підходить до м'ясних і рибних страв. Часто його використовують як інгредієнт до салатів.
Посилання
- Офіційний сайт (нім.)
- http://vkusedy.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=137:2010-06-04-07-50-21&catid=74&Itemid=76 [недоступне посилання]
- http://1mag.com.ua/index.php?p=185 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
Джерела
- sashapovar.ru[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)