Камілло Еверарді

Камілло Еверарді (справжнє ім'я Каміль Франсуа Еврар, Camille François Everard, 15 листопада 1825 Дінан, Бельгія — 5 (17) січня 1899 Москва, Російська імперія) — співак (баритон) і педагог. Бельгієць за походженням. Чоловік Жоржетти Еверарді.

Камілло Еверарді
Народився	15 листопада 1825(1825-11-15)[1] Дінан, Дінан, Намюр, Валлонія, Бельгія або Бельгія
Помер	17 січня 1899(1899-01-17)[2] (73 роки) Москва, Російська імперія
Країна	Бельгія
Діяльність	співак, оперний співак, музичний педагог
Alma mater	Льєзька королівська консерваторія
Відомі учні	Nadezhda Salinad[3], Гущина Марія Михайлівна, Конча Катерина Йосипівна, Степан Трезвінський, Каміонський Оскар Ісакович, Бочаров Михайло Васильович, Горді Іван Якович, Золотницька Ольга Миколаївна, Левицький Федір Петрович, Молчановський Степан Федорович і Лисенко Софія Кононівна
Заклад	Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Роки активності	з 1850
Жанр	опера
У шлюбі з	Georgette Everardid

У 1846 році закінчив Паризьку консерваторію. Удосконалював вокальну майстерність у Неаполі і в Мілані у Франческо Ламперті. У 1849 або за іншою версією 1850 дебютував в опері «Навуходоносор» Дж. Верді на сцені неаполітанського театру «Сан-Карло». У 1851—1857 рр. році співав на різних оперних сценах Європи.

У 1857 році співав у Відні. У тому ж році за рекомендацією співака Л. Лаблаша був запрошений до Росії, у Петербург, де продовжив успішну сценічну кар'єру і співав в петербурзькій Італійської опері (став 1-м виконавців партій Лорда Генрі — «Чаттертон», 17 лютого 1867 і Мефістофеля — «Фауст», італійською мовою, 1863). «Історія музики» Уолдо Пратта (1907) називає його в числі найбільш видатних оперних співаків епохи.

Виконував басові і баритонові партії.

Викладав в Київському музичному училищі. Серед його учнів: М. М. Гущина, К. Конча, С. Трезвинський, О. Каміонський, М. В. Бочаров.