Горді Іван Якович

Іван Якович Горді (справжнє прізвище Гордієвський, народився 12 листопада 1853 р., Овідіополь, Херсонська губернія — помер після 1925 р., ймовірно в Краснодарі) — російський оперний співак (бас) і вокальний педагог[1].

Горді Іван Якович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 12 листопада 1853(1853-11-12)
Місце народження Овідіополь, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті не раніше 1925
Громадянство Російська імперія
Професії співак, оперний співак
Освіта Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Співацький голос бас

Біографія

Народився в сім'ї священика Якова Герасимовича Гордієвського (1822—1859)[2]. У 1866—1874 роках навчався в Одеській гімназії. Пізніше вступив до Петербурзького університету й одночасно навчався співу в Петербурзькій консерваторії (1876-83 роки; клас сольного співу Іван Мельникова, Василя Самуся і Камілло Еверарді).

У 1882—1884 роках Іван Горді став солістом Петербурзького Маріїнського театру (дебютував у партії Мельника — «Русалка» О. С. Даргомижського). У 1884—1885 роках поїхав за державний рахунок до Італії для вдосконалення вокального мистецтва. У 1885 році дебютував в міланському театрі «Манцоні», потім до 1890 року гастролював містами Італії (Флоренція, Неаполь, Болонья) і Франції (Ніцца). Пізніше, до 1903 року, співав на оперних сценах Тифліса (1890—1891, 1896—1897), Києва (сезон 1891—1892), Катеринослава (1892—1893, 1894—1895), Вільно (нині Вільнюс; 1893—1894, 1902), Ярославля (1896). У 1897—1898 виступав у складі Оперного товариства Костянтина Михайлова-Стояна, з яким гастролював у Вітебську, Керчі, Смоленську та інших містах.

Творчість

Володів добре поставленим голосом, вираженою музикальністю й артистичними даними. Талант співака високо цінував Петро Чайковський.

Перший виконавець партій: Боабділа («Азра» Михайла Іпполітова-Іванова, 1890); У Тифлісі — Отця Земфіри («Алеко» П. Юона, 1897).

Кращі партії: Іван Сусанін («Життя за царя» М. Глінки), Мельник («Русалка» А. Даргомижського), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно), Бертрам («Роберт-Диявол» Дж. Мейербера), Цар Єгипту («Аїда» Дж. Верді).

Інші партії: Кончак («Князь Ігор» Олександра Бородіна), Князь Гудал («Демон» Антона Рубінштейна); Кардинал де Броньї («Жидівка» Ж. Ф. Галеві), Матісен («Іоанн Лейденський» / «Пророк» Дж. Мейербера), Марсель («Гугеноти» Дж. Мейербера), Великий інквізитор («Африканка» Дж. Мейербера).

Партнерами Івана Горді в різні роки були: В. М. Зарудна , П. О. Порай-Кошиць, Я. М. Любін, М. К. Максаков, Ф. А. Ошустович, С. І. Свєтлова, М. Славіка, І. В. Тартаков, О. Енквіст.

Педагогічна діяльність

З 1903 року Іван Якович Горді вів педагогічну діяльність. У 1907—1918 роках був професором Московської консерваторії, в 1918-25 роках — викладачем Краснодарського музичного училища. Серед його учнів — Ф. П. Вазерський, Сабіна Мурадян-Лисенкова, В. А. Муравйов, І. А. Росляков, Петро Словцов[3], Віктор Соковнін.

Примітки
  1. Московская консерватория: от истоков до наших дней: историко-биографический справочник / Моск. гос. консерватория им. П. И. Чайковского, ред.-сост. Н. А. Миронова. — М.: Прогресс-Традиция, 2005.
  2. Аргатюк С. С., Левчук С. С., Сапожников И. В. Аджидер-Овидиополь: очерки по археологии и истории города и крепости. — Одесса: «Апрель», 2015, стр. 238
  3. Э. А. Ванюкова П. И. Словцов: жизнь и судьба в свете православной этики

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.