Кам'яниця Гросваєрівська

Кам'яниця належала львівському лікарю, доктору медицини, міському райці з 1640 рoку й бурмистрові Львова середини XVII століття Мартину Ґросваєру. Він керував обороною міста під час першої облоги Львова козаками і татарами Богдана Хмельницького в жовтні 1648 року.^{[джерело?]}

у XVIII столітті кам'яниця перейшла у власність родини заможних купців вірменського походження — Тер-Захарясевичів, званих також Анґелками, які за попередніх власників торгували на першому поверсі сукном та винами. Тер-Захарясевичі були фундаторами братства Святої Трійці при вірменській катедрі Успіння Пресвятої Богородиці у Львові[1]. Імовірно, наприкінці XVIII—середині XIX століття капітально реконструювали кам'яницю, про що свідчить оновлений вистрій фасаду та надбудований четвертий поверх. У 1890 році за проєктом архітектора-будівничого Яна Шульца прибудована триповерхова тильна офіцина, 1923 року — добудовано четвертий поверх над офіциною. 1985 року проведені ремонтно-реставраційні роботи на рівні партеру та підвальних приміщень, реконструйовано інтер'єр під фірмовий магазин «Весна»[2]. Від 2005 року на першому поверсі функціонує мистецька галерея «Арт-11»[3].

Кам'яниця включена у лінію периметральної забудови львівського Ринку, розташована з північного боку площі. Видовжена у плані, складається з головного будинку, бічної та тильної офіцин, має внутрішнє подвір'я. Через перебудови та стильові нашарування, проведених упродовж XVIII—XIX століть, будівля втратила свій первісний вигляд[2].

Головний будинок — чотириповерховий, з чотириосьовим чільним фасадом, горизонтальне членування якого підкреслюють міжповерхові профільовані тяги. Плоскі іонічні пілястри, розташовані на рівні другого-четвертого поверхів, акцентують вертикальну ритміку. На рівні партеру розташовані аркові ніші вікон-вітрин та вхідної брами, оздоблені рустованими обрамуваннями. Вікна третього поверху оформлені трикутними сандриками. У завершенні фасаду — розвинений антаблемент із профільованим карнизом. У фризі вмонтовані рельєфні розети та вставки з гірляндами. Карниз оздоблений дентикулами та модульонами[4].

У своїй об'ємно-просторовій структурі будинок зберігає деякі риси, типові для первісної забудови Ринку. На першому поверсі залишилося мурування XVIII століття. Однак, загалом зовнішнє оформлення та планування презентують архітектуру періоду історизму[2].

• Жилой дом, XVII в. (пл. Рынок, 37) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Иллюстрированный справочник-каталог) / Н. Жариков, И. Артеменко и др. — Киев : Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 59. (рос.)
• Б. Мельник, Н. Шестакова Кам'яниці Львівського середмістя (список). Наукові записки // Львівський історичний музей. — Львів: Новий світ, 2008. — Вип. XII. — С. 133—158.
• Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге, доповнене. — Львів : Каменяр, 1991. — 175 с. — ISBN 5-7745-0358-5.
• Lucja Charewiczowa Czarna kamienica a jej mieszkancy. — Lwow: Towarzystwo Miłośników Przeszłości Lwowa, 1935. — 160 s. (пол.)