Канастеро білочеревий
Канасте́ро білочеревий[2] (Asthenes dorbignyi) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Болівії і Аргентині. Вид названий на честь французького натураліста Алсида д'Орбіньї[3].
? Канастеро білочеревий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Asthenes dorbignyi (Reichenbach, 1853) | ||||||||||||||||
Ареал поширення виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Bathmidura dorbignyi | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
Довжина птаха становить 16,5 см. Верхня частина тіла сірувато-коричнева або рудувато-коричнева. Надхвістя рудувато-коричневе, нижня частина тіла світло-сіра або білувата, на горлі коричнева пляма. Хвіст чорнуватий, крайні стернові пера рудуваті, охристі або білуваті.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[4]
- A. d. consobrina Hellmayr, 1925 — західна Болівія (південний схід Ла-Пасу, північний схід Оруро, північ Потосі);
- A. d. dorbignyi (Reichenbach, 1853) — центральна і південна Болівія (від Кочабамби на південь до сходу Потосі і Тарихи), північно-західна і центральна Аргентина (від Жужуя на південь до Мендоси).
Темнокрилі і світлохввості канастеро раніше вважалися підвидами білочеревого канастеро.
Поширення і екологія
Білочереві канастеро живуть у високогірних чагарникових заростях Анд, віддають перевагу посушливим районам, порослих кактусами і рослинами роду Polylepis. Зустрічаються на висоті від 2500 до 4800 м над рівнем моря.
Примітки
- BirdLife International (2016). Asthenes dorbignyi.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 139. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 січня 2022.