Карабиць Кирило Іванович

Кара́биць Кири́ло Іва́нович (нар. 26 грудня 1976) — український диригент, син українського композитора Івана Карабиця.

Кирило Карабиць
Зображення
Основна інформація
Дата народження 26 грудня 1976(1976-12-26) (45 років)
Місце народження Київ
Роки активності 1995 - дотепер
Громадянство  Україна
Професія диригент
Освіта КССМШ ім. Лисенка
Київська консерваторія
Жанр класична музика
Колективи Борнмутський симфонічний оркестр
kirillkarabits.com

Життєпис

Народився у Києві.

Навчання

Закінчив Київську середню спеціалізовану музичну школу імені М. В. Лисенка, потім — Київську консерваторію, клас професорів Романа Кофмана (оперно-симфонічне диригування) та Левка Венедиктова (хорове диригування).
У 1995 та 1996 стажувався у літній академії Баха в Штутгарті.

У 1998-2002 закінчив Віденську академію музики.

В роки навчання знайшов в архіві Берлінської співочої академії ноти опери Телемана "Pastorelle en Musique" та Пристрастей за Йоганнесом К. Ф. Е. Баха, які вважалися втраченими.

Творчий шлях

У 1995 — дебютував як диригент з Національним ансамблем солістів «Київська Камерата», де працював чотири роки.

У 1998—2000 роках працював з Будапештським фестивальним оркестром.

У 2002—2005 — з філармонічним оркестром Французького радіо.

У 2005-2007 був головним запрошеним диригентом Страсбурзького філармонічного оркестру.

З 2007 (формально з 2008) року був 13-им Головним Диригентом симфонічного оркестру в Борнмуті (Борнмутський симфонічний оркестр). Під керівництвом Кирила Карабиця оркестр здобув звання «Найулюбленішого оркестру світу».[1]

Кирило Карабиць дебютував у Північній Америці під керівництвом Х'юстонського симфонічного оркестру в березні 2009 року, після чого регулярно працює у США з оркестрами Філадельфії, Клівленда, Лос Анджелеса та іншими.

У вересні 2014 році після практично річної високо оціненої критиками роботи з колективом став художнім керівником «I, CULTURE Orchestra» (ICO)[2][3]

З 2005 працював диригентом постановником у театрах Glyndebourne, Opera du Rhin, Theatre de Geneve, Deutsche Oper Berlin, Opernhaus Stuttgart, Opera de Lyon, Opernhaus Zurich

У 2012 дебютував у Великому театрі Москви з оперою "Євгеній Онєгін"[4], влітку 2013 там же ставив "Богему"[5].

Із 2016 року Кирило Карабиць став новим музичним директором і шеф-диригентом Німецького національного театру і Державної капели у німецькому місті Ваймар.[6][7]

«Мій перший концерт-відкриття як головного диригента і музичного директора Німецького національного театру і Державної капели почнеться з симфонічної поеми Ліста, який проживав у Ваймарі, "Мазепа". Цим я хочу зробити акцент на українській темі, котра точно буде в моїх майбутніх програмах. … Культурна політика має бути на першому плані. Культура нас робить українцями, не політика. … Інвестувати треба саме в культуру.»[1]

З Веймарською капелою Карабиць здійснив перші в історії оркестру гастролі до США, зробив записи невідомих творів Ліста (в тому числі першій запис опери Сарданапало, що була реконструйована англійським музикознавцем Девідом Тріпеттом) разом з компанією "Audite".

У 2017 році Кирило Карабиць виступав у Москві з Російським національним оркестром, програма концерту включала твори українських композиторів М. Лисенка, В. Сільвестрова та Б. Лятошинського[8], а в грудні 2019 року виступив разом з оркестром Михайла Плєтньова, єдиного російського музиканта, який не підписав лист на підтримку анексії Криму.[9]

Кирило Карабиць 30 грудня 2020 року керував прем’єрою віднайдених симфоній Максима Березовського у виконанні Національного камерного ансамблю Kyiv Soloists, National chamber ensemble. Концерт «Березовський-275» відбувся в Андріївській церкві й через пандемію коронавірусу транслювався онлайн[10].

У травні 2021 року на Дні Європи у Києві представив віднайдений балет Федора Якименка «На берегах Дніпра», який сам віднайшов у Паризькому муніципальному архіві. Для прем'єри під диригуванням Кирила Карабиця спеціально був зібраний великий симфонічний оркестр у складі «Київських солістів» та Національного президентського оркестру України[11].

Оркестри
Кирило Карабиць на концерті у Львівській опері, 30 червня 2015 року
  • Берлінський симфонічний оркестр,
  • оркестр Франкфуртського радіо,
  • Філармонічний оркестр міста Токіо (Японія),
  • оркестр Сіднейської філармонії (Австралія),
  • Національний симфонічний оркестр Бразилії у місті Сан-Паоло,
  • Ліонський симфонічний оркестр (Франція),
  • симфонічний оркестр міста Ставангер (Норвегія),
  • «Молода Німецька Філармонія»,
  • філармонічний оркестр міста Тампере (Фінляндія),
  • Гайдн-Оркестр міста Больцано (Італія), оркестр міста Люцерн (Швейцарія),
  • оркестр Латвійської філармонії
  • інші.

Постановник

у сезоні 2007/2008 — постановки в оперних театрах Женеви, Страсбургу, Нансі (Франція).

у 2008 році — постановка опери «Євгеній Онєгін» на Глайндборнському фестивалі (Англія) за участю Лондонського Філармонічного Оркестру.

Відзнаки
  • Нагороджений призом Данської асоціації диригентів на міжнародному конкурсі молодих диригентів ім. Миколи Малька (1998),
  • має відзнаку Австрійської спілки Альберта Швейцера (Відень, 1998),
  • приз «Європейської фундації» під патронатом принца Генрика Датського як молодому диригенту (Брюссель, 1998),
  • має відзнаку почесного громадянина штату Оклахома (США),
  • лауреат Міжнародного конкурсу диригентів «Mario Gusella» (Італія),
  • Королівським філармонічним товариством визнаний найкращим диригентом 2012 року (Велика Британія).
  • Український диригент Кирило Карабиць отримав музичну нагороду Королівського Музичного Товариства, найпрестижнішу нагороду класичної музики у Великій Британії.[12]
  • 6 жовтня 2014 року знаний веб-портал Bachtrack за результатами он-лайн голосування оголосив Борнмутський симфонічний оркестр під керівництвом Кирила Карабиця «Найулюбленішим оркестром світу 2014» (англ. World’s Favourite Orchestra 2014). Також, до двадцятки найрейтинговіших оркестрів світу потрапив і керований К. Карабицем «I, CULTURE Orchestra» (ICO)[13].

Примітки
  1. Диригент Кирило Карабиць: Культура нас робить українцями, не політика // Espreso.tv 5.09.2015
  2. «І, Culture Orchestra»  — це 111 талановитих музикантів віком від 18 до 28 років із семи країн Центрально-Східної Європи (Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови, України і Польщі) під диригування українського віртуоза. Створений в 2011 році Інститутом Адама Міцкевича (Варшава), в рамках культурної програми польського головування в Раді ЄС. Детальніше: Анатолій Зимнін за матеріалами Другої програми Польського радіо (Dwójka) (05.08.2014 17:57). Оркестр «І, Culture Orchestra» розпочинає свій четвертий сезон. http://www.polradio.pl/. Polskie Radio S.A. Процитовано 8 жовтня 2014.
  3. Kirill Karabits appointed Artistic Director of I, CULTURE Orchestra!. http://www.orchestra.iam.pl/. 29 вересня 2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  4. Кирилл Карабиц дебютирует в Большом театре
  5. Кирилл Карабиц дирижирует "Богему" в Большом театре
  6. Український диригент Карабиць очолив Німецький національний театр // Українська правда. Життя, 10.07.2015
  7. Такою, як раніше, Україна не буде. Люди не дозволять // День. 26.12.2015
  8. За пультом – Кирилл Карабиц, за фортепиано – Михаил Плетнев - Статьи - Музыка - РЕВИЗОР.РУ. rewizor.ru. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  9. Российский национальный оркестр, Кирилл Карабиц, Михаил Плетнёв : Московская государственная академическая филармония. meloman.ru. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  10. Музична прем'єра від всесвітньовідомого диригента Кирила Карабиця. НМАУ (укр.). 28 грудня 2020. Процитовано 16 травня 2021.
  11. Музику забутого українського композитора презентують у столиці. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 16 травня 2021.
  12. Український диригент отримав престижну нагороду в Британії // Українська правда. Життя, 15.05.2013
  13. Mark Pullinger (6 жовтня 2014). World’s Favourite Orchestra: A Seaside Stroll for Bournemouth?. http://bachtrack.com/. Bachtrack Ltd. Процитовано 8 жовтня 2014.

Література
  • Леоненко Р. «Победитель» // Кореспондент. — 2002. — 17 трав.;
  • Новицький В. Міжнародна нагорода Кирила Карабиця // Уряд, кур'єр. — 2001. — 8 груд.;
  • Берегова О. Таємниця числа 19 або роздуми з приводу одного дебюту //КіЖ. — 1996. — 17 квіт.;
  • Степанченко Г. Нове життя класичної опери // Київська пектораль [додаток до ж. «Театр.-конц. Київ»]. — 2002. — Вип. 2.

Посилання

Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.