Плєтньов Михайло Васильович
Михайло Васильович Плєтньов (нар. 14 квітня 1957) — радянський і російський піаніст та диригент. Народний артист РРФСР. Тричі лауреат Державних премій Російської Федерації. Засновник і художній керівник Російського національного оркестру.
| Плєтньов Михайло Васильович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Плетнёв Михаил Васильевич |
| Дата народження | 14 квітня 1957 (64 роки) |
| Місце народження | Архангельськ |
| Громадянство |
 Росія |
| Національність | росіянин |
| Професія | композитор, піаніст, диригент |
| Освіта | Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанр | класична музика |
| Колективи | Російський національний оркестр |
| Нагороди | |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в Архангельську сім'ї музикантів. Навчався в музичній школі при Казанській консерваторії, потім у ЦМШ, з 1974 по 1979 рік - у Московській консерваторії в класі професора Якова Флієра, згодом у класі професора Л. Н. Власенко, в 1981 році закінчив аспірантуру.
Після перемоги на VI Міжнародному конкурсі імені П. І. Чайковського почалася інтенсивна концертна діяльність піаніста. Він виступав з сольними програмами і разом з оркестрами Європи й Америки - філармонічними оркестрами Берліна, Лондона, Ізраїлю, Мюнхена, Чехії, виступав з такими диригентами як Клаудіо Аббадо, Бернард Хайтінк, Лорін Маазель, Зубін Мета, Курт Зандерлінг, Нееме Ярві.
В 1980 році дебютував як диригент. 1990 став засновником і головним диригентом Російського національного оркестру. Виступав як запрошений диригент з Філармонічними оркестрами Лондона, Токіо, Лос-Анджелеса та іншими.
Перешкоди перехідного етапу до капіталізму
Як і більшість населення Росії, музикант потерпає від перешкод і вад перехідного етапу від незрозумілого соціалізму до капіталізму. Він чесно зауважує, що умов для виконання класичної музики в Росії та більшості країн СНД - обмаль. Погано і з новими залами, і з майже повною відсутністю гарних, якісних інструментів, тих же фортепіано концертного класу. Не найкращою є не тільки дивацька архітектура Московського міжнародного будинку музики, а й акустика його залів, що значно поступається якості інших концертних залів у Сполучених Штатах чи Іспанії. В Росії і країнах СНД за 20 останніх років перевагу і державну підтримку отримали брудні зразки буржуазної поп-культури. І вже втрачене покоління тих, хто добре знав і був закоханий у класичну музику різних країн. Це спричинило масовий виїзд класичних виконавців за кордон, про що неодноразово наголошував сам музикант в інтерв'ю. Він і сам значну частку часу мешкає в Швейцарії або гастролює за кордоном.
Посилання
Сторінка на сайті Російського національного оркестру. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 26 липня 2010.