Карабчевський Микола Платонович

Карабчевський Микола Платонович (30 листопада (12 грудня) 1851, м. Миколаїв 6 грудня 1925, Рим) — російський юрист, адвокат і судовий оратор.

Карабчевський Микола Платонович
Народився 29 листопада 1851(1851-11-29)
Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 22 листопада 1925(1925-11-22) (73 роки)
Рим, Італія
Поховання Римський протестантський цвинтар
Діяльність адвокат
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету

Життєпис

З дворян, православний, народився в сім'ї полкового командира. Микола Карабчевський доводився двоюрідним братом українському культурно-освітньому діячеві, письменнику, композитору та історику Миколі Аркасу. Їхні матері Софія Аркас і Любов Карабчевська були рідними сестрами — походили з давнього козацького роду Богдановичів[1]. Їхній батько, Петро Григорович Богданович, 1793 р. був переведений у Чорноморський флот із бунчукових товаришів Полтавського полку.

У 1868 закінчив Миколаївську реальну гімназію зі срібною медаллю. З 1869 по 1905 рр. перебував під негласним наглядом поліції.

  • У 1874 році закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У тому ж році вступив помічником до присяжного повіреного А. А. Ольхіна. Від нього перейшов помічником до присяжного повіреного А. Л. Боровиковського, а потім — до присяжного повіреного Є. І. Утіна.
  • З 1877 — помічник присяжного повіреного в політичній справі, відомій як «процес 193-х», на якому захищав майбутню видну революціонерку К. К. Брешко-Брешковську.
  • 1879 — був присяжним повіреним округу Петербурзької судової палати. Кілька років був членом ради присяжних повірених.
  • 1898 — один із засновників газети «Право» (1898—1917).
  • 1899 — після блискучої промови на захист Кіркора Гульгульяна, якого звинувачують у вбивстві Хассана Мілій-оглу, присяжні засідателі винесли підсудному виправдувальний вирок.
  • 1904 — засновник благодійного фонду для молодих адвокатів. Промова на захист Є. С. Созонова, обвинуваченого у вбивстві міністра внутрішніх справ і шефа жандармів В. К. Плеве (1904), стала визначною подією в історії російської адвокатури.
  • 1905 — один з творців Всеросійського союзу адвокатів.
  • 1913 — голова Петербурзького ради присяжних повірених.
  • 1915? — голова комісії з розслідування німецьких звірств під час Першої світової війни.

У 1917 виїхав в Скандинавські країни для збору відомостей про стан російських військовополонених. Залишився в еміграції.

Жив в Італії. Став офіційним генеральним представником великого князя Кирила Володимировича. Похований на кладовищі Тестаччо (Рим).

Примітки

  1. Лисяк Павло (05.04.1942). Рід Аpкaсiв. Збруч. Краківські вісті. Процитовано 30.01.2022.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.