Каракула Віталій Олександрович

Віта́лій Олекса́ндрович Каракула (12 березня 1986, Деражня — 16 січня 2015, Одрадівка) — солдат Збройних сил України, 44-та окрема артилерійська бригада. Учасник боїв за Дебальцеве. Кавалер Ордену «За мужність» III ступеня.

Каракула Віталій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 12 березня 1986(1986-03-12)
Деражня
Смерть 16 січня 2015(2015-01-16) (28 років)
Одрадівка
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Ракетні війська та артилерія
Формування
 44 ОАБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Життєпис

2003 року закінчив 11 класів деражнянського НВК ЗОШ № 2, гімназії.

19 квітня 2004 року був призваний на військову службу Деражнянським військкоматом. Був направлений в навчальну частину в м. Кривий Ріг. Військову присягу прийняв 22 травня 2004 року в м. Кривий Ріг. Після закінченя учебки був направлений для проходження військової служби в м. Кременчуг. Служив Віталій в патрульно постовій службі. 24 жовтня 2005 року був звільнений в запас.[джерело?]

Під час служби познайомився з Подобашенко Оленою Олександрівною, у 2006 році одружився з нею. 13 січня 2007 року у них народився син Владислав.

У 2008 році закінчив Хмельницький інститут соціальних технологій вищого навчального закладу Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію юриста.

Жив і працював Віталій у Деражні.

У 2013 році Віталій з Оленою розлучилися.

6 Вересня 2014 року призваний по мобілізації згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» до військової частини А 1428, смт. Старичі Львівської обл. Брав участь у бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції.

16 січня 2015 року загинув під час обстрілу окупаційних сил поблизу села Одрадівки Артемівського району — снаряд потрапив в бліндаж. Тоді ж загинули старший сержант Микола Штанський, солдати Олександр Босий та Сергій Слобоженко.

Похований в Деражні 21 січня 2015 року.

Без Віталія лишилися батьки і син Владислав.

Нагороди та вшанування
  • Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
  • В березні 2016 року на фасаді Деражнянського НВК ЗОШ № 2 встановлено меморіальні дошки колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов'язку в зоні бойових лій — Ігорю Гейсуну, Євгену Андріюку, Віталію Каракулі та Івану Зубкову[2].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 16 січня[3][4].

Примітки
  1. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. На школі в Деражні встановили одразу чотири меморіальні дошки бійцям АТО. ye.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016.
  3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
  4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 16 січня на YouTube

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.