Карамзіна Софія Миколаївна

Народилася 5 (17) березня 1802 року в родині російського письменника та історика Миколи Карамзіна від першого шлюбу з Єлизаветою Іванівною Протасовою, в родинному маєтку при селі Покровське Мценського повіту Орловської губернії. Народження дочки вкрай обрадувало Карамзіна, що в листі І. І. Дмітрієву писав: «Дорогий друг, я батько маленької Софії. Лізонька народила благополучно, але ще дуже слабка. <…> Я вже люблю Софію всією душею і радію нею.» Однак незабаром у матері Єлизавети розвинулася «післяпологова гарячка», як в той час називали післяпологовий сепсис, від якого вона померла.[1]

Софія Карамзіна дружила з О. Пушкіним і М. Лермонтовим, в її альбомі залишили записи Є. Боратинський, Петро Вяземський, Олексій Хом'яков, Є. П. Ростопчина[1][2] Як фрейліна двору, Софія Карамзіна мала доступ до царської родини. Цим пояснюється збережений лист, датований весною 1841 року, від бабусі М. Лермонтова Є. Арсеньєвої з проханням поклопотатися про прощення онука, який повертався після короткої відпустки на місце заслання на Кавказі.[3]

Померла 4 (16) липня 1856 року в Петербурзі, похована біля батька на Тихвинському кладовищі Олександро-Невської лаври.[4]