Карло Адзеліо Чампі

Ка́рло Адзе́ліо Ча́мпі (італ. Carlo Azeglio Ciampi; 9 грудня 1920, Ліворно 16 вересня 2016) — італійський політик, екс-президент Італії.

Карло Адзеліо Чампі
італ. Carlo Azeglio Ciampi
Карло Адзеліо Чампі
10-й Президент Італійської республіки
18 травня 1999  15 травня 2006
Попередник Оскар Луїджі Скальфаро
Наступник Джорджо Наполітано
Прем'єр-міністр Італійської республіки
28 квітня 1993  10 травня 1994
Попередник Джуліано Амато
Наступник Сільвіо Берлусконі
Народився 9 грудня 1920(1920-12-09)[1][2][…]
Ліворно, Королівство Італія[1]
Помер 16 вересня 2016(2016-09-16)[3][4][…] (95 років)
Рим, Італія
Похований Cimitero della Misericordiad
Відомий як економіст, політик, банкір
Країна Італія і Королівство Італія
Освіта Вища нормальна школа і Пізанський університет
Політична партія Action Partyd
У шлюбі з Franca Pillad
Нагороди
Орден «За заслуги в праці» (Італія)
Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею
Кавалер ордена «На благо Республіки»
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис
carloazegliociampi.it
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Карло Адзеліо Чампі народився 9 грудня 1920 року в Ліворно на тосканському узбережжі Тірренського моря (Італія), в сім'ї власника невеличкої фірми з виробництва оптичних приладів. Коли з'явися Карло, в сім'ї вже був трьохрічний син. В дитинстві був жвавим хлопчиком, у школі вчився на відмінно.

Освіта: Карло Адзеліо Чампі навчався в престижному італійському університеті, отримав там літературний ступінь, потім навчався в університеті «Піза», і отримав там ступінь з юриспруденції.

Відразу після навчання у 20-ти річному віці був мобілізований на фронт.

1944 року Чампі був звинувачений у шпигунстві, але його врятував манускрипт про соціалістичний лібералізм, який знаходився при ньому, і його відпустили. Вийшовши з війни у чині молодшого лейтенанта Карло повернувся у рідне Ліворно, де організував свою Партію дій.

Робота в Італійському банку: Після закінчення університету працював в Італійському банку:

  • з 1960 року — в центральній адміністрації;
  • з 1972 — став його генеральним секретарем;
  • з 1976 року до 1978 — займав посаду віце-генерального директора;
  • у жовтні 1979 року був призначений губернатором Італійського банку.

Державні посади:

  • з 1979 до 1993 року — Президент Італійського офісу обміну;
  • з 1993 до 1994 року — прем'єр-міністр;
  • з 1994 до 1999 року — скарбник міністерства;
  • 13 травня 1999 року — був вибраний на пост президента;
  • травень 2005 року — отримав премію Карла Великого за вклад в європейську інтеграцію.

Сімейний стан: Одружений. Ім'я дружини — Франка. Має двоє дітей — дочку Габрієллу, сина Клаудіо та троє внуків.

Володіння мовами: італійська (рідна), німецька.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.