Карліс Штейнс

Народився в Казані. У 1934 закінчив Латвійський університет і був залишений на кафедрі теоретичної астрономії для підготовки до наукової діяльності. У 1935–1936 і 1938 працював у Краківській обсерваторії. У 1937 проходив практику в Копенгагенській обсерваторії. З 1944 працював в Латвійському університеті (в 1949–1951 — завідувач кафедрою астрономії, в 1951–1959 — завідувач Службою часу, з 1959 — директор обсерваторії, з 1966 — професор). У 1958 році став членом Міжнародного астрономічного союзу (IAU). З 1967 року — член Астрономічної ради Академії наук СРСР. У 1963 у Головній астрономічній обсерваторії СРСР (Пулково) захистив докторську дисертацію «Еволюція орбіт комет».

Опублікував близько 120 наукових робіт. Наукові роботи присвячені кометній космогонії, проблемі обертання Землі, астрономічному обладнанню. Був прихильником гіпотези захоплення комет. Першим встановив, що дезінтеграція і дифузія комет залежать від перигельної відстані і нахилу площини орбіти. Відкрив ряд нових статистичних закономірностей, відомих зараз як закони дифузії комет. З ініціативи Штейнса в службі часу обсерваторії Латвійського університету (однієї з перших) був впроваджений фотоелектричний метод реєстрації зіркових проходжень.

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Штейнс Карл Августович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)