Генріх фон Лютвіц

Генріх фрейхерр фон Лютвіц
Heinrich Freiherr von Lüttwitz
Народження	6 грудня 1896; Праушниц, Сілезія, Пруссія
Смерть	9 жовтня 1969 (72 роки); Нойбург-ан-дер-Донау, Баварія
Поховання	цвинтар Нойбурга (Neuburg/Donau, Franziskanerstrasse. Feld 21.)
Країна	Німецька імперія; Веймарська республіка; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер; Рейхсвер; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота, танкові війська
Роки служби	1914–1945
Звання	Генерал танкових військ
Формування	3-тя танкова дивізія
Командування	20-та танкова дивізія; 2-га танкова дивізія; XXXXVII-й танковий корпус
Війни / битви	Перша світова війна:; Друга світова війна:;
Відносини	двоюрідні брати: Сміло фон Лютвіц і Гіацинт граф фон Штрахвітц
Титул	барон
За поранення (нагрудний знак)	Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Барон Генріх фон Лютвіц[1] (нім. Heinrich Freiherr von Lüttwitz; нар. 6 грудня 1896, Праушниц, Сілезія — пом. 9 жовтня 1969, Нойбург-ан-дер-Донау, Баварія) — німецький воєначальник, генерал танкових військ (1944) Сухопутних військ нацистської Німеччини. Учасник Першої та Другої світових війн, один з 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1945). За часів Другої світової війни командував танковими та загальновійськовими з'єднаннями та об'єднаннями.

Кузен німецьких генералів Сміло фон Лютвіца (кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами) і Гіацинта графа фон Штрахвітца (кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям‎, Мечами та діамантами).

Біографія

Генріх (Хайнріх) Діпольд Георг фрейхерр фон Лютвіц (нім. Heinrich Diepold Georg Freiherr von Lüttwitz) народився 6 грудня 1896 у сілезькому місті Праушниц, у родині потомствених представників давніх прусських військових традицій.

Військова кар'єра

6 серпня 1914 — фанен-юнкер
29 жовтня 1914 — фенрих
1 грудня 1914 — лейтенант
1 квітня 1925 — обер-лейтенант
1 лютого 1931 — ротмістр
1 січня 1936 — майор
1 лютого 1939 — оберст-лейтенант
1 жовтня 1941 — оберст
1 грудня 1942 — генерал-майор
1 червня 1943 — генерал-лейтенант
1 листопада 1944 — генерал танкових військ

Генріх фон Лютвіц відразу після початку Першої світової війни 10 серпня 1914 записався добровольцем до 1-го Західно-Прусського уланського полку імені російського імператора Олександра III (нім. Ulanen-Regiment „Kaiser Alexander III. von Rußland“ (Westpreußisches) Nr. 1). 29 жовтня 1914 отримав звання фенриха, а 1 грудня 1914 року — лейтенанта. Посідав посаду командира взводу; згодом був переведений до 3-го запасного драгунського полку, у складі якого продовжував битися з російською армією на Східному фронті.

Після війни Генріх фон Лютвіц приєднався спочатку до Добровольчого корпусу, служив у Прикордонній стражі на сході Німеччини, вів бойові дії проти поляків, за що був нагороджений орденом Орла. Потім він був переведений до армії і поступив на службу до 8-го прусського рейтарського полку. Тут офіцер перебував на різних посадах до 30 вересня 1936. Спочатку він служив у першому ескадроні в Міличі, з 1929 у полковій штаб-квартирі в Оелсі і з квітня 1931 командир 4-го ескадрону в Намслау. З 1 жовтня 1935 знову на штабній роботі у рейтарському полку. З 1 жовтня 1936 року призначений начальником 1-го відділу штабу 4-го кавалерійського полку в Ольштині, який пізніше був переформований на 1-й розвідувальний батальйон 1-ї танкової дивізії.

1 березня 1939 Генріх фон Лютвіц підвищений у званні до оберст-лейтенанта. З початком Польської кампанії командує своїм моторизованим розвідувальним батальйоном 3-ї танкової дивізії, проте вже 2 вересня отримав у бою поранення й відправлений на лікування до шпиталю. Після завершення курсу реабілітації зарахований до резерву, а 1 липня 1940 призначений на посаду командира 59-го мотопіхотного батальйону в танковій дивізії на чолі якого брав участь у Французькій кампанії 1940 року. З 16 жовтня 1940 року — командир 101-го мотопіхотного полку 20-ї танкової дивізії.

22 червня 1941 року з початком вторгнення німецьких військ до Радянського Союзу оберст-лейтенант Генріх фон Лютвіц, командир 101-го мотопіхотного полку, а з 28 червня 1941 — 59-го моторизованого полку 20-ї мотопіхотної бригади, брав участь у перших битвах німецько-радянської війни. На чолі своїх частин вів активні бойові дії в Білорусі, бився під Смоленськом та Москвою. З жовтня 1941 року — оберст, у грудні 1941 року нагороджений Золотим німецьким хрестом.

1 червня 1942 призначений командиром 20-ї моторизованої бригади 20-ї танкової дивізії. У травні 1942 року за успішне командування військовими формуваннями у боях у районі Гжатська нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. В серпні 1942 року — важко поранений (Золотий знак за поранення). З 1 жовтня 1942 року — командир 20-ї танкової дивізії 2-ї танкової армії, веде бої в районі Орла. У грудні 1942 року присвоєне чергове військове звання — генерал-майор.

З червня 1943 року генерал Генріх фон Лютвіц переведений до штабу Головного командування Вермахту (ОКВ) з присвоєнням звання генерал-лейтенант.

З лютого 1944 року — командир 2-ї танкової дивізії, літом на чолі дивізії веде бої в Нормандії, протистоїть наступу англо-американських військ на Західному фронті. На початку вересня 1944 року за бої в Нормандії нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста, й призначений командиром 47-го танкового корпусу. З листопада 1944 року підвищений у званні в генерали танкових військ.

У грудні 1944 року танковий корпус генерала Г.фон Лютвіца брав найактивнішу участь в Арденському контрнаступі Вермахту. Навесні 1945 року — відступив на Рейн.

16 квітня 1945 генерал танкових військ Генріх фон Лютвіц під час боїв у Рурському котлі був узятий в американський полон, Проте, 9 травня 1945 року, вже після капітуляції Німеччини, рейхсканцлер Деніц підписав указ про нагородження його мечами (№ 157) до Лицарського хреста з дубовим листям.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Нагрудний знак «За поранення»
- в сріблі (2 березня 1940)
- в золоті (29 серпня 1942)
Німецький хрест в золоті (19 грудня 1941)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (27 травня 1942)
- дубове листя (№571; 3 вересня 1944)
- мечі (№157; 9 травня 1945)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі

Див. також

Література

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(англ.)
Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945 Band 7 Knabe-Luz; Biblio Verlag, Bissendorf 2004; ISBN 3-7648-2902-8, S.655-656
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.(нім.)

Посилання

Lüttwitz, Heinrich Freiherr von. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
Lüttwitz, Heinrich Diepold Georg Freiherr von. на ww2gravestone.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2014. (англ.)
Heinrich Freiherr von Lüttwitz. на desertwar.net. (англ.)
Lüttwitz, Freiherr von, Heinrich — нагороди генерала танкових військ Генріха фон Лютвіца (англ.)

Примітки

До 1919 року титул фрейхерр, що означає барон, відносився до почесного родового титулу. Після серпня 1919 зі скасуванням дворянства, фрейхерр або фрайхерр стало додаватися, як частина власно прізвища носія.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] До 1919 року титул фрейхерр, що означає барон, відносився до почесного родового титулу. Після серпня 1919 зі скасуванням дворянства, фрейхерр або фрайхерр стало додаватися, як частина власно прізвища носія.