Карл Ауер фон Вельсбах

Карл Ауер фон Вельсбах (Carl Auer von Welsbach) — (1 вересня 1858, Відень; †4 серпня 1929 Мьольбінг, Каринтія) австрійський хімік та підприємець. Засновник Трайбахер Індусрі АҐ (Treibacher Industrie AG) та Товариства Ауера в Берліні.
Відкривач чотирьох хімічних елементів — Неодиму, Празеодиму, Ітербію та Лютецію. Винахідник кресала в запальничках та нитки розжарювання у лампі розжарювання.

Карл Ауер фон Вельсбах
нім. Carl Auer von Welsbach
Народився 1 вересня 1858(1858-09-01)[1][2][…]
Відень, Австрійська імперія[3]
Помер 4 серпня 1929(1929-08-04)[1][2][…] (70 років)
Mölblingd, Санкт-Файт-ан-дер-Глан, Каринтія, Австрія
Поховання
Гітцінзький цвинтарd : 
Країна  Австрія
Діяльність фізик, хімік, винахідник
Галузь хімія, Фероцерій, gas mantled, неодим, дідим і празеодим
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Науковий керівник Роберт Вільгельм Бунзен
Вчителі Adolf Liebend
Заклад Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Членство Шведська королівська академія наук і Прусська академія наук
Титул барон
Батько Alois Auerd
Нагороди

Походження

Його батько був директор державної друкарні у Відні. Завдяки своїм численним винаходам сім'я отримує підвищення до аристократичного статусу і приставку до прізвища фон Вельсбах, що вказує на її походження з міста Вельс у Верхні Австрії. Батько теж швидко розпізнає обдарованість свого сина Карла.

Життя

Хімію вивчав Ауер у Відні та Гайдельберзі. У лабораторії Роберта Вільгельма Бунзена почав досліджувати рідкісноземельні метали. Після захисту дисертації у 1882 році повертається до Відня. Там працює в інституті Роберта фон Лібен. За допомогою фракційної кристалізації у 1885 році розкладає Дідим на елементи: Неодим та Празеодим. До цього вважали Дідим за окремий елемент.
Займається теж оксидами, спостерігаючи при цьому підсилення свічення в газовій горілці при внесенні в неї сітки з оксидів. Оптимізує склад цієї сітки і робить патент, що привело до можливості виготовлення сильних і в той же час малих за розмірами джерел світла.
Експерименти з електричними джерелами світла привели до патентування у 1898 році лампи розжарювання з металевою (осмій) ниткою розжарювання. Розробив процес виготовлення нитки розжарення з осмію (патент 1890).
У 1903 році винайшов кресальний камінь для запальнички на основі сплаву заліза і церію. Організовує виробництво запальничок.
У 1905 відкриває незалежно від Жоржа Урбана — Ітербій та Лютецій.
10 березня 1906 року зареєстровує Карл Ауер фон Вельсбах у Берліні товариство ОСРАМ (ОСмій та ВольфРАМ від елементів Осмій та Вольфрам) (OSRAM) — «Електричні дугові лампи та лампи розжарювання».

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118651013 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.