Карл Бруннер (офіцер СС)

Карл Йозеф Міхаель Отто Бруннер (нім. Karl Josef Michael Otto Brunner; 26 липня 1900, Пассау — 7 грудня 1980, Мюнхен) — німецький юрист, бригадефюрер СС і генерал-майор поліції.

Карл Бруннер
нім. Karl Josef Michael Otto Brunner
Народився 26 липня 1900(1900-07-26)[1][2]
Пассау, Нижня Баварія, Баварія, Німецька імперія
Помер 7 грудня 1980(1980-12-07)[2] (80 років)
Мюнхен, ФРН
Країна  Німецька імперія
 Німеччина
 ФРН
Діяльність правник, адвокат
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Учасник Перша світова війна
Членство СА, Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd і СС[1]
Військове звання  Бригадефюрер СС,
 генерал-майор поліції
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку

Біографія

Син старшого поштового інспектора Отто Бруннера і його дружини Антоні, уродженої Ацінгер. З 1906 року відвідував народну школу, а в 1910-17 роках — окружну середню школу в Пассау. 13 вересня 1917 року під час Першої світової війни вступив в якості добровольця в баварську армію, де служив в 16-му піхотному полку «Великий герцог Фердинанд Тосканський». 2 квітня 1919 року демобілізований.

В квітні-червні 1919 року був членом Фрайкору в Хімгау і Пассау. В 1922-23 роках — боєць морської бригади Германа Ергардта. Бруннер також був членом німецького народного союзу оборони і наступу. Згодом вивчав право в Мюнхенському університеті і з 1927 року працював адвокатом.

Після приходу нацистів до влади в 1933 році вступив в НСДАП (квиток № 1 903 388) і СА. Потім перейшов з СА в СС (№ 107 161). В січні-вересні 1935 року служив в Головному управлінні СД. З квітня 1937 по червень 1940 року — начальник гестапо в Мюнхені.

Після початку Другої світової війни і до листопада 1939 року був керівником айнзацкоманди 4, яка входила до складу айнзацгруппи I і діяла на території окупованої Польщі, здійснюючи вбивства польської інтелігенції. Підрозділ Бруннера йшов слідом за 14-ю армією і діяла в Більсько-Білій і Ряшеві. З лютого 1940 по квітень 1944 року — інспектор поліції безпеки і СД в Зальцбурзі. Крім того, з березня 1941 року обіймав посаду начальника відділу Ia в Головному управлінні імперської безпеки.

З середини 1943 року і до кінця війни — керівником СС і поліції в Больцано. 12 вересня 1943 він віддав письмовий наказ південнотірольській службі порядку про затримання і депортації єврейського населення, яке ще залишилось. 13 травня 1945 року заарештований в Больцано союзниками і поміщений в табір для інтернованих, з якого був звільнений в 1948 році.

Бруннер служив в Організації Гелена і в 1956 році вступив на баварську державну службу, де в якості урядового радника працював в земельному установчому раді Пфаффенгофена.

Звання
  • Фенріх (2 квітня 1919)
  • Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1935)
  • Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1936)
  • Гауптштурмфюрер СС (20 квітня 1937)
  • Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1938)
  • Оберштурмбаннфюрер СС (19 квітня 1941)
  • Оберфюрер СС (1 травня 1942)
  • Генерал-майор поліції (21 жовтня 1942)
  • Бригадефюрер СС (9 листопада 1942)

Нагороди

Література
  • Klaus-Michael Mallmann, Jochen Böhler und Jürgen Matthäus: Einsatzgruppen in Polen: Darstellung und Dokumentation. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Stuttgart 2008, ISBN 978-3-534-21353-5. (Band 12 der Veröffentlichungen der Forschungsstelle Ludwigsburg der Universität Stuttgart.)
  • Dermot Bradley (Hrsg.), Andreas Schulz, Günter Wegmann: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: Abraham–Gutenberger. Biblio Verlag. Bissendorf 2003. ISBN 3-7648-2373-9. S. 168–171.

Посилання

Примітки
  1. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  2. Salzburgwiki
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.