Карл Гебгардт

Після замаху 27 травня 1942 року на керівника протекторату Богемії та Моравії Рейнгарда Гейдріха Гебгардт вилетів до Праги для його лікування. У Гейдріха було діагностовано пошкодження селезінки і діафрагми. Гейдріху була проведена операція, проте смерть наступила через 8 днів від розвитку ранової інфекції.

Особистий лікар Гітлера Теодор Морелль висловив припущення про те, що Гейдріха можна було б врятувати, застосувавши сульфаніламід. В результаті під керівництвом Гебгардт в концтаборах була проведена серія експериментів з вивчення ефективності сульфаніламіду. Піддослідним наносилися рани, в які імплантували різні сторонні предмети: скло, земля, тирса, бруд тощо. Після цього їх лікували із застосуванням різних препаратів, в тому числі і сульфаніламіду.

Займаючись лікуванням рейхсміністра озброєнь і військової промисловості Альберта Шпеєра, за свідченнями останнього, описаних в його «Спогадах», намагався його вбити:

«Професор Гебгардт, группенфюрер СС і найвідоміший в європейському спортивному світі фахівець з хвороб колінного суглоба, очолював лікарню Червоного Хреста в Гоенліхені, приблизно в ста кілометрах на північ від Берліна, що розташувалася прямо в лісі на березі озера. (…) 20 днів я із загіпсованою ногою лежав нерухомо на спині. (…) Коли мені вперше було дозволено встати, через кілька годин у мене почалися сильні болі в спині і грудній клітці, а криваві відхаркування вказували на емболію легенів. Професор Ґербгардт, однак, поставив діагноз ревматизм м'язів, призначив мені розтирання грудей бджолиною отрутою і прописав для прийому всередину сульфаніламіди, хінін і болезаспокійливі. Ще через два дні у мене був другий, дуже гострий приступ. Стан мій ставав небезпечним, але Гебгардт наполягав на діагнозі ревматизм м'язів. (…) Брандт, особистий лікар Гітлера і „уповноважений з питань охорони здоров'я та санітарії“, поклав на Коха повну відповідальність за моє лікування і заборонив професору Гебгардту приймати будь-які медичні рішення. (…) Уже коли я видужував, мій друг Роберт Франк переказав мені одну нічну, дуже довірливу розмову з професором Кохом. Розказане ним було авантюрним: на піку загрозливого мого стану Ґербгардт зажадав від нього проведення якоїсь процедури, яка, на думку терапевта, могла б коштувати мені життя. Він, професор Кох, спочатку просто не зрозумів, чого від нього хочуть, а потім рішуче чинив опір цій процедурі. Тоді Гебгардт дав задній хід і заявив, що він просто хотів його перевірити. Франк заклинав мене нічого не робити, тому що професор Кох не без підстав побоюється опинитися в концентраційному таборі, та й у нього самого напевно виникнуть серйозні проблеми з гестапо. (…) Уже тільки під час ув'язнення в Шпандау Функ докладно розповів мені про один випадок, про який в 1944 році він наважився тільки легенько натякнути. Приблизно восени 1943 року в штабі армії СС Зеппа Дітріха йшла сильна пиятика (…) І ось в цьому колі керівництва СС Гебгардт заявив, що, на думку Гіммлера, Шпеєр є небезпечним і йому потрібно зникнути. (…) 19 лютого я зробив найбільш термінові кроки, щоб підшукати собі новий притулок. Гебгардт чинив опір, привівши ряд медичних аргументів. (…) І тільки днів через десять, коли під час нальоту американського 8-го повітряного флоту сильно постраждала головна будівля лікарні, він зауважив, що бомбардування, ймовірно, призначалися мені. За ніч його думка про мою транспортабельність повністю змінилася. (…) Уже під самий кінець війни я питав Коха, що ж тоді сталося. Але і на цей раз він обмежився лише підтвердженням того, що через моє лікування у нього була важка розмова з Гебгардтом і що той тоді дав йому зрозуміти, що він, Кох, не просто лікар, а „політичний лікар“. І додав, що Гебгардт намагався затримати мене якомога довше в своїй клініці.»

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Німецький Олімпійський знак 1-го класу
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста 1-го ступеня

• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Імперський орден Ярма і Стріли, великий офіцер (Іспанія)
• Німецький хрест в сріблі (20 квітня 1944)
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (16 травня 1944)