Карл Густав Мосандер

Карл Густав Мосандер (швед. Carl Gustaf Mosander; *10 вересня 1797(17970910), Кальмар, Швеція 15 жовтня 1858, Ловен, Швеція)  шведський лікар та хімік. Першовідкривач лантану (1839), ербію (1843), тербію (1843).

Карл Густав Мосандер
Народився 10 вересня 1797(1797-09-10)[1][2][…]
Кальмар, Швеція[3]
Помер 15 жовтня 1858(1858-10-15)[1][2][…] (61 рік)
Q10570024?, Швеція[1]
Країна  Швеція
Діяльність хімік, фармаколог
Галузь хімія
Alma mater Каролінський Інститут
Науковий керівник Єнс Якоб Берцеліус
Заклад Каролінський Інститут
Членство Шведська королівська академія наук[1], Прусська академія наук, Баварська академія наук і Royal Swedish Academy of Agriculture and Forestryd
Батько Isak Mosanderd[1]
Діти Hulda Elizabeth Constance Mosanderd[4]

Біографія

Карл Густав Мосандер народився 10 вересня 1797 в Кальмарі, зараз Швеція, де й пішов до школи. У 12 років хлопець переїхав з матір'ю у Стокгольм, де почав навчатися аптечній справі. У 1817 році склав іспити на аптекаря. Працюючи аптекарем, зацікавився медициною і вступив до Каролінського Інституту, який закінчив із ступенем магістра хірургії у 1824 році. Після закінчення інституту протягом декількох років служив військовим хірургом. По завершенні хірургічної кар'єри, стає викладачем хімії в Каролінському Інституті і асистентом у мінералогічній колекції Шведського музею природної історії. Навчався і довгий час жив у квартирі Єнса Берцеліуса. З 1832 року був його асистентом, а після відставки Берцеліуса у 1836 у стає його наступником на посаді професора хімії і фармакології Каролінського інституту.

Відкриття хімічних елементів

У 1826 Мосандер припустив, що в церіевій землі, крім церію, міститься оксид іншого елемента, після чого почав ретельне дослідження сполук церію. У 1833 році Карл Густав Мосандер був обраний членом Шведської королівської академії наук.

У 1839 році, вивчаючи сполуки церію, виявляє лантан — в результаті дослідження зразків нітрату церію, що частково розклалися. У тому ж — 1839 повідомляє про відкриття ще одного елемента «Дидимію». Однак в 1885 році австрійський хімік К. Ауер фон Вельсбах показав, що дідім є сумішшю двох рідкоземельних елементів неодиму та празеодиму. У 1843 році, застосовуючи аналогічні припущення до іттрієвої землі, відкрив ще два елементи ітрій, ербій і тербій.

Примітки

Джерела

  • Mary Elvira Weeks, " The discovery of the elements: XVI. The rare earth elements ", Journal of Chemical Education, 1951, vol. 9, 10, p. 1751–1773 (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.